Я не можу зрозуміти, звідки чоловік набрався цього потягу до естетики в подачі страв. Ось не подобається йому їсти простий суп або котлету з картоплею, потрібні якісь вишукування у подачі.
Точніше, спочатку він вимагав вишукувань у самих стравах, але за пів року я змогла йому пояснити, що не з нашим ритмом життя вимагати від мене якихось різносолів та ексклюзивів.
По-перше, готую в нашій сім’ї тільки я, тому що у чоловіка з коронних страв тільки макарони з яйцем. Тобто відварені макарони, які просто потім пересмажили з курячим яйцем. Жодних делікатесів.
По-друге, я працюю і беру підробіток додому, щоб ми швидше могли купити квартиру. Те, що приходячи з роботи та перед підробітком я встаю до плити, вже вважається подвигом особисто для мене.
Причому намагаюся якось урізноманітнити наше харчування. Не одні макарони з сосисками їмо. Я і курку запікаю, і рис з овочами готую, і відбивні, і супи – все роблю. У вихідні іноді навіть на пироги та піцу замахуюся, але це рідкість.
Загалом, я готую нормальні прості страви, що не мають жодного відношення до високої або ресторанної кухні. Переді мною ніколи не стояло завдання готувати “як у ресторані”.
Коли чоловік почав нити “знову борщ/котлети/рис /гречка/курка” і так далі, я запропонувала йому два варіанти: або він готує сам те, що йому подобається, або мовчки їсть їжу, приготовлену мною в перервах між роботами.
Чоловік спробував готувати сам, але швидко зрозумів, що харчуватися одними макаронами та результатами своїх невдалих харчових експериментів йому не подобається.
Хоча два тижні чесно псував продукти, намагаючись створити якийсь шедевр за рецептом з інтернету. Псував продукти, забруднював посуд і кухню, матюкався, а потім таки здався. Виявилося, що це просто читати рецепт, а готувати по ньому досить проблематично.
Знову до плити встала я, а чоловік покірно і навіть із задоволенням їв звичайну їжу без замахів на елітарність. Все, здавалося б, інцидент вичерпаний.
Але потяг чоловіка до естетики невикорінний. Він став чіплятися до подачі страв. Знову йому не подобалося, що все дуже буденно і просто. Почав бурчати, що можна якось постаратися прикрасити страву, акуратно все викласти, щоб виглядало красиво, а не просто ляпнути їжу в тарілку.
Почав скидати мені якісь відео, в яких вчать красиво подавати страви. Там одне відео триває тридцять хвилин, він реально думає, що в мене є час дивитися цю маячню?
– А я не свиня, щоб просто з корита сьорбати! Тобі важко постаратися для чоловіка? – Психував мій благовірний, коли я прямо висловилася з приводу його чергового капризу.
Мене це зачепило. Я взяла на роботі відпустку, відмовилася тимчасово від підробітку та сіла вдома. Чоловікові сказала, що я звільнилася, тому тепер готуватиму йому те, що йому хочеться і прикрашати так, як йому подобається.
Тільки зароблятиме тепер виключно він, бо я не маю часу на такі дурниці, як робота. Мені треба чоловіка годувати смачно, вишукано та ще гарно, як виявилося.
Чоловік був у шоку. Кричав, що я дурна, якщо через таку нісенітницю звільнилася, адже їжу готувати можна було і без звільнення.
– Ти ж раніше якось справлялася! Що ти взагалі вигадала?! – психував чоловік.
Мабуть, раніше я справлялася погано, коли чоловік мені весь мозок зі своєю їжею виніс. Про що я йому й сказала. Щоправда, чоловіка чомусь не надихнула ідея смачно та красиво жерти.
Апетит йому зіпсувало розуміння, що тепер я сяду йому на шию, наші накопичення на квартиру припиняться, бо коли я ще влаштуюсь після своєї витівки на роботу – велике питання.
Я два тижні тримала інтригу, старанно терпіла скандали, морочилася з готуванням, а потім відпустка скінчилася і я вийшла на роботу. Чоловік був щасливий.
Він знову з апетитом їсть звичайну їжу без ресторанної подачі та мовчить. Жодних зауважень від нього не чую. Інше питання, а чи надовго така благодать? Але якщо буде ще один випад з приводу їжі, я точно з ним розлучуся.
