Я не розумію, це зараз якась нова мода, що чоловік повинен “заслужити”, щоб дитина, яка з’явилася у шлюбі, носила його прізвище? Не вперше стикаюся, але одна справа прочитати в інтернеті, а тут особисто зіткнулася.
Невістка заявила, що дає синові своє прізвище, а чоловік ще має заслужити, щоб дитина була записана під його прізвищем. Сказала, нехай радіє, що по батькові батька дала, бо взагалі могла записати на свого батька (дідуся тобто).
Мало того, що невістка не захотіла сама прізвище у шлюбі міняти, то ще дитину на своє прізвище записала. Я взагалі не уявляю, як це син допустив. Вони живуть у шлюбі, у квартирі сина, він утримує сім’ю, а невістка ще щось диктує і заявляє, що син не заслужив, щоб вона спільній дитині його прізвище давала.
Згадую, які були скандали, коли вони одружуватися зібралися. Невістка тоді чітко заявила, що не мінятиме прізвище, залишиться при своєму.
– Ти що такого особливого для мене зробив, щоб я відмовилася від прізвища своєї сім’ї та взяла твоє?
А нічого, що ти виходиш заміж і утворюєш нову родину, вилітаючи з батьківського гніздечка? Я просто кипіла від обурення.
Якби у сина було якесь образливе чи немилозвучне прізвище, то тут невістку я могла б ще зрозуміти. Але у сина зовсім звичайне прізвище, воно не викликає жодних дивних реакцій в оточуючих, тому я не розуміла, чому невістка не хоче одне звичайне прізвище змінити на інше.
Мені було за сина прикро, але я не лізла в ці їхні скандали, а вони самі якось домовилися, весілля все-таки відбулося, хоча невістка й залишилася при своєму.
– От якби я вийшла заміж, все покинула і жила тільки на забезпеченні чоловіка, то запитань би не виникало. А так я самостійна жінка, можу обирати, – міркувала невістка вже на весіллі.
Про те, яким буде прізвище у дитини, мова взагалі не йшла. Для мене було очевидно, що дитина буде записана на прізвище батька. А виявилося, що у невістки свої якісь “цікаві” погляди. Вона ні з ким не сперечалася, ні з ким не радилася, а про те, що у дитини її прізвище, ми дізналися, коли вже було оформлено документи.
Син теж про це не знав, що його так кинули. Але при всіх лаятися з дружиною не став, а що відбувалося в них наодинці, я вже не знаю. Але онук досі під прізвищем матері, що мені здається зовсім неправильним. Навіщо так чоловіка ганьбити?
– Він ще не заслужив, щоб дитина носила його прізвище, – заявила мені невістка, коли я сказала, що вона вже перегинає ціпок.
Як не заслужив? Він цю дитину зачав, тебе утримував поки ти виношувала малюка, пологи в платній клініці сплатив, все потрібне для дитини купив, а невістці все мало, все каже, що чоловік не заслужив.
Типу, він спочатку повинен проявити себе, як батько, а вона потім вже подумає, чи варто йти міняти документи.
– Що ви всі так дратуєтеся з цього? Це лише прізвище, – обурюється невістка.
Це вже не просто прізвище, це демонстрація її ставлення до чоловіка. Як би дівчинка не догралася, а то залишиться одна з дитиною і потім буде міркувати, хто і що заслужив.
