Життєвий досвід приходить з роками. Звуть мене Олеся, хочу поділитися з вами своєю історією. Народилася я в повній сім’ї й начебто все було добре, як мені здавалося, але мої батьки вирішили розлучитися.
У дитинстві я не розуміла своїх батьків, ображалася. Жити залишилася з матір’ю, батька більше не бачила. Мама не довго була одна і вийшла знову заміж вийти, новому чоловікові я не прийшла до смаку, так виявилася у бабусі.
Живучи з бабусею я перестала спілкуватися з матір’ю, як мені здавалося тоді, я її ненавиділа, адже вона мене зрадила.
Життя тривало, я вийшла заміж, у мене двоє славних дітей. Але ось все повернулося бумерангом. Проживши з чоловіком 15 років ми зрозуміли що більше не можемо бути разом.
Хоч скільки намагалися, не клеїться. І ось розлучення. Тепер вже мої діти задають мені ті ж питання що і я колись.
Я тільки тепер зрозуміла що через свою дитячу образу й амбіцій моєї матері (адже вона заборонила моєму батькові наближатися до мене), моє дитинство було не зовсім солодким.
Весь час я намагалася відшукати батька, писала в різні програми, але все марно. Зараз мені 37 живу з дітьми, і також вони бачаться з батьком, ходять до нього на вихідні.
Я намагаюся, щоб мої діти не зазнали тієї нестачі тепла і любові, як я.
Скажу більше, я помирилася з мамою і забрала її до себе (зараз вона одна).
Я зрозуміла що злість і образа, всіх членів моєї сім’ї приносила тільки лише біль.
Кажу всім хто прочитає мою історію, відпустіть злість і образи, і не заподіюйте біль своїм близьким. Я пробачила всім, мати, чоловіка і тільки тепер живу спокійно в любові й ласці.
Вмійте пробачати, і все буде добре.
Ольга збиралася піти в магазин і вже одягла дворічну Варю, коли задзвонив телефон. Номер був…
- Мамо, можеш приїхати? Будь ласка. Треба Лізу забрати, мене в лікарню забирають. Я її…
- Так, товар на митниці завис, - Вероніка притиснула телефон плечем до вуха, водночас перевіряючи…
Олена вміла говорити спокійно, навіть коли люди кричали. За дванадцять років у приймальному відділенні вона…
Аліна стояла біля вікна своєї двокімнатної квартири й дивилася на перший сніг, який поволі вкривав…
Віра не була злопам'ятною. Вона сама собі так говорила – тридцять років говорила, як мантру.…