Я не вірила нікому з цієї сімейки, але виявляється яблуко від яблуньки падає дуже далеко

Мені було 20 коли я завагітніла, я вважала що маю надійного хлопця, який за мною і в вогонь і в воду і в пологовий за двійнею. Але не тут було. Поки я була привабливою і вільною студенткою, я дуже навіть була потрібна.

Моєму досить заможному нареченому подобалося виводити мене в світ, а що, красива, молода і все таке. Ми були ровесниками, але про те, що він не хоче сім’ю дізналася лиш тоді, коли я уже була на 3 місяці. Єдине що він зробив, так це дав грошей на те щоб “вирішити проблему” він так це назвав. 

Я вирішила народжувати, але мені потрібні були деякі довідки, саме тому я звернулася по допомогу до екс свекра, чи краще сказати дідуся дітей. Від новини про те, що я була вагітна ще й 2 хлопцями він просто був на 7 небі від щастя. Називав їх своїми спадкоємцями, обіцяв мені все влаштувати, допомогти, але я трішки боялася, думала що радість вдавана, а він сам щось задумав.

В цей самий день ввечері мені подзвонив мій колишній і почав кричати що я на нього жілалася батькові, а тепер він його лишив без грошей і кредитки, я в душі навіть десь рада була.

Ще через якийсь час батько, точніше дідусь, чи як правильно називати його забрав нас до себе, а ще пізніше допоміг нам перебратися в нову невеличку квартиру допомагав матеріально, дітей до себе брав, потім на роботу мене влаштував.

Я буду вдячна до кінця своїх днів, і не розумію, як в такого батька міг вирости такий син, на моєму весіллі танок з батьком нареченої я танцювала з ним, і всі досі думають що він мій батько. Як склалася доля колишнього не знаю, не знає і дідусь наш, бо без грошей батька він швидко зв’язався не з тими людьми. Всі отримали по заслугам.