Я не вмію бути такою, як усі

Спілкування з іншими людьми завжди нагадує мені спектакль. Я заздалегідь можу прорахувати, що і коли говорити, коли засміятися або поспівчувати, але не можу розслабитися в розмові, більше мовчу, підбираю судорожно в голові слова.

Людям нецікаво спілкуватися зі мною, це видно. У мене немає подруг і приятелів. Не можу зрозуміти людей, які невимушено спілкуються, не боячись здатися смішними або відкритися співрозмовнику.

Марія, 31 рік. Порада від психолога.
Привіт, Маріє! Мене зацікавила формулювання вашого питання: «Не вмію бути такою, як усі». А чому ви хочете бути як всі? Навіщо вам це? Щоб стати ближче до інших людей і знайти друзів? Але ви пишете, що у вас їх немає. Можливо, якраз через те, що ви ламаєте себе, намагаєтеся бути кимось іншим, але не є. І вам складно в цьому чужому, неприродному для вас образі. Навколишні відчувають нещирість, тому зблизитися не виходить.

Почніть бути собою, нехай навіть мовчазною, задумливою, соромливою, але собою. Не обов’язково бути душею компанії, щоб навколо вас почали збиратися люди. Нехай ваші особливості стануть вашою родзинкою і вашими достоїнствами. Людині, якій більше мовчить, ніж говорить, легше довірити щось сокровенне, адже вона навряд чи піде про це розповідати іншим. Ваші задуми і неспішність у розмові можуть бути привабливі, наділяти вас якимсь шармом.

Все це «запрацює» в тому випадку, якщо ви самі сприймете собе такою, яка ви є. Тоді і не страшно буде розслабитися при комусь і навіть смішною. Адже ви вже не надягаєте маски, значить, і ховати нічого.

You cannot copy content of this page