Мене звуть Мар’яна. Я з України мені 25 років. Живу у США вже 7 років. Познайомилася зі своїм хлопцем інтернетом. Живемо разом уже 5 років, він американець. Я мала кілька хлопців до нього, всі з України. Я ніколи не думала і не уявляла життя з американцем. Ми спочатку зустрічалися 4 місяці, потім я купила будинок і ми вирішили жити разом.
Десь рік усе було добре: він не має шкідливих звичок, уважний, добрий, піклується про мене, допомагає по дому. Зробив сам ремонт у будинку, хоче, щоб ми побралися та хоче дітей. Я теж дуже цього хочу, тому що мені вже 25, мабуть, настав час. Він був в Україні разом зі мною у відпустці, познайомився із моїми рідними. Його батьки мене дуже люблять, постійно запитують, коли буде весілля.
Але я не знаю, що робити. Мій будинок стоїть на продажі, тому що він не хоче тут жити, тому що це поганий район, і він хоче переїхати, купив нове житло для нас. Але проблема в тому, що я не впевнена у своїх почуттях до нього. Ми постійно сваримося, навіть через дрібниці. Весь час говоримо про гроші, але їх вистачає – у нього і в мене є робота, ми обидва навчаємось у коледжі.
Я не відмовляю собі ні в чому, тому що я виросла у забезпеченій сім’ї. Через постійні сварки та розбірки (вони бувають майже кожен день) я просто втомилася. Часто думаю, як би я жила з українським хлопцем. Може проблема в тому, що нам важко зрозуміти один одного?
У мене є друзі, всі з України, і я спілкуюся з ними інтернетом. Він злиться на мене через це, навіть коли я дзвоню мамі по Skype 1 раз на тиждень, у мій вихідний. Він каже: навіщо дзвонити та балакати годинами, це забирає мій і наш спільний час, а ми на вихідні плануємо багато справ. Але я не маю більше нікого в цій країні, я одна тут.
Я багато разів думала все покинути і поїхати додому. Моя мама мені говорить про це завжди, хоча це тільки запасний варіант. Що я робитиму в Україні? Вищої освіти в мене поки що немає, я ще не довчилася тут. Я вже довго роздумую: а чи не кинути цього хлопця і не розпочати нове життя?
Підкажіть, будь ласка, що робити у цій ситуації?
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…
— Я їй так і сказав: Галино Петрівно, та ви б його одразу на голову…