– Хочеш допомагати своїй родині – допомагай. Я не проти.
– Яка ти в мене хороша?
– Я сказала “допомагай”. Це означає, що допомагай зі своїх особистих грошей, але щоб наша родина не страждала.
Така розмова відбулася майже одразу після весілля. Олег віддав майже всю свою зарплату мамі.
– А їжу ми будемо на що купувати? – Запитала Таня.
– А в нас є твоя зарплата. Ти ж не будеш її своїм батькам віддавати. У тебе мати та батько працюють, до пенсії їм ще далеко.
– А я пізня дитина, мене мама в сорок років народ ила, одна. Вона пенсіонерка, а пенсія в рази менша за зарплату.
– Ельвіра Едуардівна живе в окремій квартирі, їй практично нічого не треба. І в тебе є старша сестра.
– Ну, ти й сказала. Коли я з’явився на світ, сестра вже вийшла заміж. Там все складно, діти, дім, собаки, коти. Мати їх ненавидить, а вони приїхати не можуть, там доглядати треба за всім.
– Я тварин люблю, але така кількість мене теж не влаштувала б.
– Вони заводчики, у них такий бізнес.
– Твоя сестра зі свого бізнесу може матері допомагати, а ти тільки почав працювати. У нас навіть медового місяця не було.
– Нам же квартиру винаймати! Від медового місяця відмовилися, а тепер ще й зарплата пішла ліворуч!
– Так твоя ж залишилася!
– Так. Тільки у нас вибір невеликий. Або живемо, або їмо. Що робитимемо?
– Викрутимося.
– Чудово. Тоді питання поставлю трохи не так. Ти мамі гроші віддав за квартиру чи їжу?
– Напевно, за їжу.
– Тоді і їду шукай у неї.
– Ні, ні, за квартиру!
– Ну, тоді живи в неї.
– Ми ж із тобою одружилися, ти дружина, ми ж сім’я!
– Тільки твої гроші не в нашій родині, а у твоєї мами! Напевно, тобі варто продовжити жити з нею, житло у неї, їжа там же. Я зараз навіть не розумію, що робити. Їсти, чи голодній спати.
– Так у тебе ж зарплата більша, ніж квартплата.
– Так? Ти ще скажи, що нам моєї зарплати вистачить на двох.
– Досить, мама сказала можна жити ощадливо!
– А їй не можна? Цього місяця я оплачу квартиру та їду. Наступного місяця всі витрати з тебе!
Таня сплатила квартиру, на найнеобхідніші продукти вистачило, але довелося позичати. Вона думала, що розмова була вдалою, розраховувала борг повернути. Минув місяць, все повторилося. Олег знову допоміг мамі.
– Ти ж упоралася. Значить, нам вистачить, все добре.
– Тобі всього вистачить у мами. Платити твоя черга, я не буду!
– Нас же виженуть!
– А я їду.
Таня дістала свою валізу і почала збирати речі.
– А я куди?
– Можеш сплатити тут, або жити у мами. Вибач, у бабусі лише одна кімната. Ми з тобою домовлялися, що я не житиму з твоєю мамою, а ти не житимеш із моєю бабусею.
Олегові довелося з’їхати, грошей не було. Мама не чекала сина, лаяла меркантильну невістку.
– Я не збираюся годувати дорослого одруженого сина. У тебе є для цього дружина. І жити тут не треба. Виріс – йди.
– Що? Але ж я тобі допомагаю!
– Допомагати ти зобов’язаний, а решта – не моя турбота.
– У тебе, крім мене, ще й дочка є, нехай вона теж допомагає.
– Не потрібні мені її котячі гроші!
– А мені потрібні! Я тобі гроші віддав, і через це втратив орендовану квартиру, їжу та дружину!
– Це не мої проблеми. Вирішуй сам свої справи. Ти вже дорослий, мусиш сам приймати рішення.
– Я прийму, мамо! Прийму!
Олег місяць жив у друзів у гуртожитку. Друзі вправили йому мізки. Таню знали всі давно, та і його знали.
Олег із Танею зустрічалися цілий місяць, ніби на побачення ходили. Після цього Олег сам знайшов квартиру, сплатив і перевіз речі. Знову почалося сімейне життя.
За кілька днів мати Олега зателефонувала. Вона чекала на гроші, а вони не надійшли. Вона волала до совісті, погрожувала подати на аліменти, але син уже не слухав її.
– Я ж дорослий, сам прийматиму рішення! Мій вибір – це Таня!
Мати подала на аліменти, тільки не одержала їх.
***
Олег більше не віддавав грошей матері. Він її не викреслив зі свого життя, допомагав. Але не всією ж зарплатою! Іноді купував продукти, оплачував пігулки.
Звичайно, для неї цього було мало, але Олег нагадував про суд. Суд вважав, що грошей у неї достатньо, квартира є. А найголовніше – бізнес доньки, який оформлений на Ельвіру Едуардівну.
Дочка їй виявляється гроші надсилала завжди, тільки ніхто про це не знав. Борг за все, – за виховання, за освіту, і просто обов’язок дочки.
Життя налагодилося. Олегу та Тані схвалили іпотеку. Незабаром у них поповнення.
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, ставте вподобайки!
