Я не зможу полюбити його, він чужий

-Сьогодні я була в лікаря і мені сказали, що причина в мені, що це я не зможу ніколи мати дітей. Розумієш, ніколи?

-Олю, але ми щось вирішимо, знайдемо вихід, так не буває, у нас все обов’язково буде добре, розумієш мене, ти чуєш?

– Я не розумію одного, чому ти пити всиновлення, ми могли б взяти з притулку дитинку, або могли б взяти малюка відразу з пологового, і ніхто, ніколи б не дізнався що він не наш.

– Я, розумієш, я буду знати, що він від інших батьків, я не зможу його полюбили як рідного, все вирішено!

Оля зібрала речі і поїхала, Артем намагався її наздогнати, але все було марно. А через кілька годин його набрали і сповістили сумну звістку, про те, що Оля потрапила в ДТП.

Він відкрив очі і затримав подих, зрозумівши, що Оля жива лежить поруч, він обняв її, а через тиждень, в її день народження подарував папку з документами, там були готові всі папери на усиновлення.

Вони ходили до цього хлопчика в дитячий будинок, саме його Оля хотіла затрати. Оля розплакалася від щастя. -Але ж ти не хотів дитину від чужих батьків, казав що не зможеш її полюбити. -Ти теж від інших батьків, але тебе ж я кохаю.

Кінець цієї історії міг би бути таким простим, та через кілька місяців Оля захворіла, в неї страшенно крутилася голова, боліло все тіло, діагноз не могли поставити ніякі лікарі.

2 тижні Ольга бігала по лікарнях в пошуках діагнозу чи бодай чогось що її втішить. В останню мить вона наче відчула щось, щось тепле і ніжне в середині себе.

Її малюк довгих 5 тижнів ховався від всього світу і дуже налякав матусю.Тепер їх 4.

Через 8 місяців Оля народила здорового хлопчика, лікарі розводили руками, а маленький Кирило казав, що це він випросив в Бозі братика.