– Якщо твоя колишня і надалі продовжить скидати на тебе дитину, то я їздитиму у відпустку сама! І свята відзначатиму одна. А що? Нормально, мені сподобалося

– Ти ж зараз не серйозно, Ігорю? Скажи мені, що ти жартуєш! – Запитала Антоніна.

Вона вп’ялася поглядом у чоловіка, даючи зрозуміти, що зараз краще обійтися без дурних жартів. У неї й так ледве вистачало сил на звичайні справи.

А тут ще чужі проблеми, які чоловік тягнув прямо до їхнього дому. Ігор м’явся, не відповідав одразу, і Тоня все зрозуміла без пояснень. Вона все правильно почула.

– Тоня, – простяг Ігор. – Ну, розумієш, у Саші там якась накладка вийшла. Вони не встигли з документами розібратись.

– І Віра не може з ними поїхати. А більше її залишити нема з ким. Тим більше я її батько! Що у цьому такого?

Антоніна потерла скроні, намагаючись заспокоїтись. Як їй усе це набридло. Їхнє спокійне сімейне життя постійно порушували проблеми Олександри. То у неї плани, то термінові справи, то пожежа, то потоп. А розбиратися з усім повинен колишній чоловік Ігор, а заразом і Тоня.

– У цьому нічого такого немає, – відповіла вона чоловікові. – Просто, якщо ти не забув, то минуле літо Віра провела у нас.

– І зимові свята вона з нами відзначала. Бо Олександра подумала, що дівчинці буде цікаво провести Новий рік в іншому місті.

Ігор одразу насупився. Колишню дружину він захищав за звичкою, хоча Тоня давно не розуміла, за які такі заслуги Олександрі постійно видавали виправдання. Наче вона свята!

– Вона ж не спеціально так все підлаштувала. Просто…

– Просто, – з натиском сказала Антоніна, – твоя колишня дружина вміло спихає дитину під час канікул на тебе! А сама їздить і розважається, поки ти і я доглядаємо Віру!

Ігор насупився, і Тоня зрозуміла, що потрапила точно у болюче місце. Тільки шкодувати його зараз вона не збиралася. У неї теж були почуття, плани та втома.

Вона рік мріяла, як вони з чоловіком виберуться на море, видихнуть після роботи та відпочинуть удвох. Але Олександрі знову знадобилося все переграти, а Ігор зіпхнув цю проблему на дружину.

Ігор підійшов ближче та взяв Тоню за руки. Він намагався зазирнути їй в обличчя, але вона відвернулася.

Тоня знала цей спосіб і не хотіла знову поступитися тільки тому, що чоловік подивився на неї своїм щенячим поглядом. Поглядом собаки, якій наступили на лапу.

– Кохана, ну Віра ж вже велика дівчинка. Вона чудово проведе з нами час на морі й не заважатиме. Я тобі обіцяю!

Антоніна недовірливо подивилася на чоловіка. Він хоч сам вірив у те, що казав? Семирічна дитина не могла просто розчинитися на час відпустки.

Їм доведеться брати номер із двома кімнатами, підлаштовувати розклад, стежити за Вірою на пляжі та біля басейну.

Про яку романтику може йтися, коли потрібно дивитися, щоб дитина не пішла кудись, чи не з’їла щось не те?

– Ігорю, – Тоня відсторонилася від чоловіка. – Я розумію, що це твоя дитина. Я знала про Віру, коли виходила за тебе заміж. Але ти обіцяв, що вона нам не заважатиме!

– Ти ж сам казав, що вона іноді приїжджатиме, але не заважатиме нам будувати сім’ю. Я розумію, – вона зупинила чоловіка рукою, – що мої слова звучать жорстоко та злісно.

– Але й ти мене зрозумій. Ми з тобою давно не були ніде лише вдвох. Всюди з нами Віра!

Ігор задумливо прикусив нижню губу. Він знову вигадував виправдання для себе та Олександри. Антоніна сумно зітхнула і подивилась у вікно.

Дощ лив три дні поспіль. Місто перетворилося на невелике озеро. Настрій і так був нижчим за плінтус. А тут ще й Ігор.

Тоня розуміла, що поводиться не належно. Дитина ні в чому не винна. Так, Віра і справді була тямущою дівчинкою. Але вона залишалася дитиною!

“Чужою дитиною”, – підказав Антоніні внутрішній голос.

– Тоню, – голос Ігоря вирвав її з роздумів, – послухай. Я поговорю з Олександрою, подивлюся, чи можна розв’язати цю проблему. Але й ти мене зрозумій. Я не можу просто кинути доньку, бо у нас у планах відпустка.

Антоніна так втомилася сперечатися на одну й ту саму тему. Її плечі сумно поникли. Вона кивнула і кинула чоловікові:

– Роби що хочеш.

Тоня розвернулась і попрямувала до коридору. Вона стала повільно натягувати куртку. Їй хотілося опинитися якомога далі від чоловіка, Віри, Саші. Там, де чужі проблеми її б не дістали.

– Тоня, ну куди ти? На вулиці злива, ти застудишся!

Антоніна підійняла на чоловіка очі, сповнені розпачу.

– Ігорю, мені треба провітритися. А ти поки поговори з колишньою, я не заважатиму вам.

Вона підхопила свою зв’язку ключів і вислизнула з квартири.

Хіба вона багато чого просила? Хіба романтична відпустка із чоловіком – це щось неймовірне? Вона не мала на це права? Чому проблеми Олександри та Віри завжди були важливішими за їх родину?

Цього Антоніна ніяк не могла зрозуміти. І з кожним днем ​​вона все більше відчувала, як зростає тріщина всередині неї. Вона любила Ігоря, уявляла їхнє майбутнє, спільних дітей.

Але за таких умов Антоніна не знала, скільки ще протягне. Чи зможе заплющувати очі на те, як Ігор біжить до колишньої дружини, варто тій натякнути, що в неї неприємності.

Антоніна зазирнула у кафе на розі. Відвідувачів в цей дощовий вечір майже не було. Офіціанти нудьгували за столиком біля вікна. Антоніна зайняла місце в дальньому кутку, зробила замовлення і поринула у свої думки.

Через дві години вона вийшла з кафе, так і не придумавши, що робити далі. Вона всіма силами відверталася від найпростішого рішення – розлучення.

Повільно вона добралася до квартири, відчинила двері й одразу ж почула голос Ігоря:

– Сашо, я все розумію! Так, я – батько Віри. Але це не означає, – він замовк, слухаючи аргументи колишньої дружини.

– Але й ти зрозумій, що я не можу на всі канікули її забирати. Так… Ні, Сашо, стривай, не треба… Привіт, Вірочко. Як у тебе справи?

Голос чоловіка змінився, став лагідним, добрим. Олександра пустила у хід свій улюблений засіб – дочку. Вона чудово знала, що Ігор їй відмовити не зможе. Ось і користувалася цим у будь-який зручний момент.

Антоніна пройшла до спальні та зачинила за собою двері. Слухати сюсюкання чоловіка з донькою не хотілося. Вона вже зрозуміла, що Віра у відпустку полетить із ними.

Ігор увійшов до кімнати хвилин через десять. Опустився на ліжко поряд з Антоніною і важко зітхнув.

– Я намагався, Тоню. Але…

– Я зрозуміла, – перервала його Антоніна.

Залишок вечора вони не розмовляли. Антоніна втомилася від цієї теми дужче, ніж хотіла показувати. Ігор її не чіпав, бо теж розумів: ще одне слово, і розмова знову зірветься у сварку.

За три дні Олександра привезла Віру. Антоніна відвела її до кімнати, показала чисту постільну білизну та місце для речей.

З коридору долинув голос Олександри:

– Ну ти дивися, доньку нашу не ображай! Стеж за своєю дружиною! Зрозумів? У відпустці думай насамперед про Віру! Вона твоя дочка!

Антоніна застигла біля шафи. Вона ніколи не ображала Віру, ніколи не зривала на дівчинці своє роздратування і не звинувачувала в проблемах дорослих.

А Олександра стояла в їхньому передпокої й говорила так, ніби Тоня тільки й чекала на момент, щоб зіпсувати дитині життя.

Але Антоніна промовчала. При Вірі вона не збиралася влаштовувати сцену. Дівчинка й так дивилася на неї надто насторожено.

Через тиждень Ігор сказав, що настав час обирати путівки. Він приніс ноутбук, відкрив сайт із турами та сів поряд з Антоніною.

– Давай цього року відпочинемо окремо, – сказала вона.

Ігор підвів на неї очі. По його обличчю було видно, що він не одразу зрозумів зміст сказаного.

– Окремо? – перепитав він. – Тоню, ти зараз про що взагалі?

Антоніна закрила вкладку з турами та спокійно подивилася на чоловіка.

– Я просто подумала, що хочу відпочити без тебе та Віри. Ви сім’я, я цього не заперечую. Але я хочу подбати про себе.

– Я вже зідзвонилася з Каріною. Ми разом поїдемо на море. Ти відпочинеш із Вірою. Я одна. Всі у плюсі, хіба ні?

Ігор спохмурнів. Він очевидно не розумів, звідки це взялося. Мабуть, думав, що Тоня знову побурчить, потім упокориться і збиратиме валізи на трьох.

– А як же наша романтична відпустка?

Антоніна дзвінко засміялася.

– Любий, про що ти кажеш? Уся твоя увага буде зосереджена на Вірі. Для романтики місця не лишиться!

Ігор хотів заперечити, але не знайшов аргументів. Він і сам розумів, що із семирічною дитиною відпочинок будується зовсім інакше. Тільки раніше чомусь вважав, що Антоніна зобов’язана прийняти це без зайвих розмов.

У результаті він погодився. Не зрадів, не прийняв, але погодився.

Антоніна полетіла з Каріною за два тижні. Відпустка вийшла спокійною, саме такою, про яку вона мріяла весь рік. Вона прокидалася без дитячих криків за стіною, будувала день під себе та насолоджувалася спокоєм.

Каріна якось за обідом запитала:

– Може, тобі постійно так відпочивати? Без чоловіка та Віри? Якщо Ігор не може відмовити колишній, то нехай сам і розбирається з наслідками. Ти чому повинна страждати?

Антоніна тоді не відповіла. Але слова Каріни міцно засіли в голові. Зерно здорового глузду в словах подруги було.

Коли Тоня повернулася додому, Ігор зустрів її виснаженим та похмурим поглядом. Він утомився, змарнів і відразу почав говорити, як йому було важко одному з Вірою. Потім додав, що дуже сумував за нею.

Антоніна поставила валізу біля стіни.

– Я тут подумала, – сказала вона. – Що й надалі відпочиватиму одна.

Ігор моргнув.

– У сенсі? – не зрозумів чоловік.

– Якщо твоя колишня і надалі продовжить скидати на тебе дитину, то я їздитиму у відпустку сама! І свята відзначатиму одна. А що? Нормально, мене все влаштовує.

То був майже ультиматум. Тільки Антоніна не змушувала чоловіка робити вибір. Вона все зробила сама. А Ігор не зміг знайти гідних аргументів проти ідеї дружини…

Наступні кілька свят Антоніна справді провела окремо. Ігор залишався з Вірою, а вона їхала до подруги, або бронювала маленьку подорож для себе.

Спочатку чоловік ображався. Потім почав злитися. Але Антоніна більше не брала на себе відповідальність за вчинки Олександри.

Перед наступним Новим роком вона почула, як Ігор лається з колишньою дружиною телефоном.

– Сашо, досить! Це й твоя дочка теж! Частину свят Віра проводитиме з тобою! Тому що в мене також є сім’я! І я хочу побути удвох з дружиною! Тільки з нею!

Антоніна зупинилася біля дверей кімнати. Ігор більше не виправдовувався і не підлаштовувався під колишню дружину. До нього нарешті дійшло, що дружина не братиме на себе його проблеми з колишньою.

Вона посміхнулася. Видно, їхній шлюб ще можна було врятувати. І її чоловік зараз саме цим і займається…

Як ви вважаєте, слушно вчинила дружина, запропонувавши роздільний відпочинок? Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!