– Я не знала про кредити! – сказала сестра в суді. Їй ніхто не повірив, навіть ми з мамою! Коли безробітний чоловік везе тебе в теплу країну, то явно він не нирку продав заради купівлі путівок

Сестра сім років у розлученні, дітей немає, працює, ниє, їсть і спить, більше інтересів немає. Себе запустила, на особистому житті хрест поставила, тільки й робить, що ниє та ниє!

Був у сестри чоловік. Звичайний марнотратець! Двадцять років тому сестра вийшла заміж за перспективного, за словами мами, Івана.

Іван не мав родичів, покійні були, але було дві квартири. Одну він здавав, до другої дружину привів. Працював Іван час від часу, але частіше вдома сидів, байдики бив.

Сестра хотіла дитину, але не виходило. Обстежили її вздовж і впоперек, нічого критичного не знайшли.

Після шостої спроби сестра сказала, що з неї вистачить, не дає Бог своїх дітей, значить до дитбудинку за сином чи донькою піде.

Іван не заперечував проти сироти, але не заперечував лише на словах. То з документами тяг до останнього, то на зустрічі спізнювався.

Коли половину шляху було пройдено, він напився, посварився з сусідами, понівечив їх машину, влаштував бешкет.

Потрапив під суд за псування майна та тілесні ушкодження. Сестра тоді вперше задумалася про розлучення, а від ідеї усиновлення відмовилася.

«Перспективність» Івана танула на очах: квартиру, що була в оренді, він розміняв на менший варіант,- гроші розлетілися!

Потім менша квартира була продана, а гроші знову розлетілися — збитки сусідам, примирення та борги.

Набрав Іван кредитних карток, та кредитів. Але ж звик він жити на широку ногу, прогулюючи гроші від продажу нерухомості!

Потім настала черга квартири, в якій жили сестра та Іван. Їх же двоє, дітей немає і не буде, їм і однокімнатної вистачить!

Однокімнатна квартира, вже куплена у шлюбі. І знову гроші втекли крізь пальці! Двокімнатна була велика і в хорошому будинку, а однокімнатна — Бог зна де, у хрущовці, тому доплата була непогана.

Коли справа дійшла до розлучення, то з’ясувалося, що кредитів та кредитних карток в Івана набрано на повну вартість їхньої однокімнатної в хрущовці.

Залишилася сестра після розлучення без житла, але й без кредитів. Кредити та карти були Іванові, але купував він їжу в будинок, кафе, ресторани, і відпочивати їздив не на самоті, дружину з собою брав.

– Я не знала про кредити! – сказала сестра в суді.

Їй ніхто не повірив, навіть ми з мамою! Коли безробітний чоловік везе тебе в теплу країну, то явно він не нирку продав заради купівлі путівок.

Повернулася сестра до мами сім років тому. На Івана зла, каже, він їй усе життя зламав. На маму зла, адже мама її від шлюбу з Іваном не вберегла.

На мене сестра теж сердиться, адже в мене є і чоловік, і діти, я своїм квітучим виглядом душу їй цькувала!

Сестра ниє майже двадцять чотири на сім: робота лайно, колеги лайно, жити з мамою лайно, життя лайно, – все лайно!

Міняти щось на краще вона не хоче. Їй сорок років, а виглядає на п’ятнадцять. Про депресію та психіатра чути не хоче.

До мами у гості моя родина не їздить. Заїжджаю, маму до нас на день чи два забираю. Мама на скиглення сестри скаржиться, на Івана скаржиться, на сестру скаржиться.

Прошу не скаржитися, пояснюючи, що сестра сама опустила руки, й сама винна у своєму сірому житті, але мама не чує.

Я теж втрачала! Втрачала кохану людину та найкращу подругу. Були чорні смуги. Був час, коли мені здавалося, що вже ніколи не буде добре!

Але я намагалася не опускати руки. Усім непросто, всіх життя побило. Нити та називати життя лайном – суперський вихід! Браво!

Нити, нічого не робити, нити та скаржитися… Знайти хобі? Зайнятися спортом? Змінити роботу? Здобути додаткову освіту?

Та навіть просто зробити стрижку — вже позитивні емоції! Ні! Лежить, та ниє! А псувати життя собі та навколишнім добре? Так тримати, сестро! Як можна зарадити її ниттю?