Пишу сюди більше не від того, що хочу якихось порад, а так просто, щоб виговоритись. Останнім часом я почала помічати, що мені бракує звичайного дружнього спілкування. Бувають моменти в житті, якими хотілося б поділитися, розповісти, чи це радісні моменти, чи сумні.
Я живу з хлопцем, друзів у мене особливо немає, здебільшого все спілкування з колегами на роботі, але поза роботою вони не продовжуються, а нав’язуватися зі своїми проблемами не хочеться, хочеться, щоб ця людина була ближчою, знала мене, можливо підтримала. З хлопцем ми звичайно ділимося враженнями, але не все ж йому розповідати, бувають моменти, які пов’язані з ним.
Один з останніх той, коли ми посварилися на побутовому ґрунті. Як і багато хто, ми пару днів просто мовчали і не розмовляли. Сиділи ми якось на дивані, він у своєму телефоні, я у своєму. Телефон він особливо ніяк не закривав, та й місце було таке, що все було видно, з ким він листувався.
Я не знаю, чому я так відреагувала, але мені було вкрай неприємно побачити, як він створив групу в месенджері з двома своїми знайомими (дівчатами), листування було про мене.
Йому було смішно, він писав, що я в усьому винна, вони своєю чергою дивувалися моїй характеристиці, мовляв, як так можна бути такою дівчиною, і все в такому дусі.
Я розумію, що можлива і я була винна, але сміятися та обговорювати це з кимось! Відчуття, ніби він мені зрадив, навіть якщо я знаю, що це просто листування. Цього ж вечора він у такому ж положенні не приховуючи телефон, видалив усе з ними листування.
Загалом, з почуттям переповненого зла та образи я все йому висловила, що накипіло. Як правило, це допомагає, але цього разу образа досі у мене залишилася.
Мені б просто хотілося з кимось погуляти, відволіктися від цих думок. Він вибачився, але все одно спілкуватися з ними не припинив, і це мене мучить ще більше. Цінуйте своїх друзів, адже їх цінність розумієш тоді, коли залишаєшся наодинці.
Аліна стиснула келих міцніше, відчуваючи, як пальці німіють від напруження. Вона повільно підняла погляд на…
Ганна застебнула блузку й схопила теку з документами. Нарада за пів години, вона проспала на…
– Тамаро Іванівно, а куди коробку поставити? - Запитала Марина, протискаючись у двері дачі. Свекруха…
- Господине! Ви молоко продаєте? Нам ваші сусіди сказали. Віра Іванівна побачила молодого чоловіка, що…
— Ставай до плити, гості прокинулися і хочуть гарячого! — грубий поштовх у бік вирвав…
Ніна Петрівна добре пам'ятає день, коли їй довелося вирішувати долю чужої дитини. Була середа, чоловік…