Це почалося п’ять років тому випадковість привела мене до дуже гарної посади та дуже важкого душевного стану. Розкажу, як це сталося.
Я закінчував інститут і одночасно працював дрібним клерком на великому заводі, найбільшому в нашій області, що належить відомому олігарху. Кар’єрне зростання давалося важко, точніше, його зовсім не було. Я днями безперервно готував митні декларації, маніфести CMR, численні сертифікати та інший нескінченний потік документів, які добре знайомі всім, хто пробував хоч щось вивезти за кордон. Я працював у зовнішньоекономічному відділі, а вечорами ще й навчався в інституті.
По роботі я часто їздив до столиці, щоразу зупиняючись в одному і тому ж дешевому готелі. Того разу, тільки-но вийшовши з потяга, я подався до каси, щоб узяти зворотний квиток — і тут мене гукнули. Це була моя начальниця – красива та стильна жінка 37 років. Про неї в нашому відділі ходили найнеймовірніші чутки – подейкували, що вона спить з одним з топменеджерів, тому вона така впливова на фірмі та в корпорації в цілому, набагато більше, ніж можна очікувати від начальника відділу.
Ми поговорили, я сказав, що збирався стати в чергу за зворотним квитком. Вона запитала, коли я повертатимуся, я сказав, що післязавтра. Вона посміхнулася і сказала, що чудово, дістала мобілку, набрала номер і сказала лише одну фразу: «Два, треба два». За кілька хвилин до нас підійшов молодик і віддав моїй начальниці два квитки.
Один із них вона тут же вручила мені зі словами: «Ось твій квиток». На питання про гроші вона просто відмахнулася і запитала, чи я влаштувався. Я сказав, що поки що ні. Вона тут же вручила мені свою візитку і сказала, що після шостої вечора буде в такому готелі, щоб я під’їхав, набрав її і вона все влаштує. У цей момент вона сказала, що тікає. З вокзального натовпу до нього підійшли двоє чоловіків, один із них узяв її валізу, і вони попрямували до автостоянки. Моя начальниця обернулася до мене, посміхнулася і сказала: «До вечора! Я чекаю на дзвінок! »
Я залишився стояти, крутячи в руках зворотний квиток. У графі «вартість» я побачив цифри, що вчетверо перевищували ту суму, що звик платити за квиток додому. Напис СВ у типі вагона мало не позбавив мене розуму: з нею удвох у купе спального вагона! Щось підказувало мені, що й сьогоднішню ніч я проведу в розкішних апартаментах, і навряд чи ми обговорюватимемо проблеми нашого відділу.
Так і сталося. Це була божевільна ніч, і ніч у потязі також. Та й усі наступні. За роки нашого роману я, звичайно, значно покращив своє матеріальне становище, та й службовими сходами значно просунувся. Я досить тверезо оцінюю свої здібності та працьовитість. Без помилкової скромності скажу, що я мав шанси на те, щоб зробити кар’єру і без сторонньої допомоги, але це були лише шанси.
Так, як зробив я, значно легше. Але не поспішайте називати мене альфонсом – я люблю цю жінку, попри 15-річну різницю у віці, і хочу дітей, хочу простого сімейного щастя. Мені нестерпно далі ділити її з могутнім покровителем. І я не знаю, чим це закінчиться.
