Мені 19 років, живу у повній та «щасливій», на перший погляд, сім’ї. Батько, мати, я, моя сестра 14 років та брат 11 років. Для всіх людей, у нас зразкові стосунки, добрий татко, скромна та мила мати, і ми діти «щасливі». . У нас великий будинок, дві машини. Але це лише на перший погляд.
Насправді все зовсім негаразд. Батько у нас будує цей будинок вже 20 років, один. На пропозиції допомоги знайомих він відмовляється. Зате нас змушує працювати щоліта, ми носимо цеглу, нагрібаємо щебінь і все це під його злісні вигуки. Ми ніколи не були ні на морі, ні в таборі, загалом ніде. Телевізор нам дивитися заборонено, тільки дитячі фільми.
Мені не можна завести хлопця і піти теж нікуди не можна. Їжі в будинку мало, тільки те, що придбає мама. Гроші на сім’ю він не дає, їй працювати не дозволяє, і вона, ледь не з простягнутою рукою, випрошує в нього гроші на їжу, яку він сам потім і їсть.
У школу і технікум нам нема на що зібратися. А ще він розкрив дах, щоб перекрити, і коли був, дощ посипалася стеля. Тепер купа глини лежить серед будинку, і він не дозволяє її прибрати.
Мати зараз поїхала до хворої бабусі, її не можна залишити одну, і тепер у будинку взагалі голод. Нещодавно мій брат узяв у нього гроші, щоб купити поїсти, бо в хаті лише дрібна картопля та огірки. Але батько дізнався і покарав його, і мене за те, що я спробувала заперечити. Тепер ми повинні пиляти у спеку тупою пилкою товсті колоди на дрова. Хоча батько має бензопилу. Я пилила весь день із братом, він не дав навіть відпочити. Коли нам не вдалося відпиляти, він назвав мене «порожнім місцем».
Взимку мати рубає дрова в мороз сама, а він сидить і дивиться телевізор чи грає на комп’ютері. Мамі він каже, що всі гроші витрачає на будівництво, а насправді купує колекції каміння, машинок, книг. Вона знає, що він бреше, але терпить і мовчить, зате на нас відривається. Постійно влаштовує скандали. І він із нею разом, але тільки коли на нас кричать, а так він на неї і нас не звертає уваги.
Я вже втомилася від такого життя, я розумію, що піти зараз не можу, нема грошей, і довчитися треба, та й брата з сестрою шкода. Я ненавиджу свого батька, але не знаю, що робити, куди звернутися? Адже для всіх знайомих у нас чудова родина, якщо й розповісти не повірять. Як упоратися з усім цим?
