Я ніколи не мала особливої любові до тварин. Мабуть, це пов’язано з тим, що в дитинстві я втратила друга. Це був не породистий, дворовий забіяка Тиша, з яким я засинала і прокидалася, дбала про нього, як про дитину.
В один момент він захворів, я металася по ветеринарам, але вердикт був невтішний. Ми з батьками поховали Тимофія, і я зареклася більше не заводити тварин.
До тих пір, поки одного разу, в просторах інтернету, я не побачила фото цуценя породи Чихуахуа. Я втратила спокій, він снився мені, я уявляла, як він живе з нами, скільки радості принесе моєму синові.
Тільки тупий біль втрати улюбленого пса не давав спокою. Напередодні свого дня народження я зрозуміла: ніякого іншого подарунка я не хочу! Мій майбутній друг жив в іншому місті на відстані 500 км, але мене вже було не зупинити.
Окрилена я приїхала за цуценям. Побачивши його, я зрозуміла, що не помилилася, виявляється, я так довго його шукала. Ми назвали його Митьком, і можна було закінчити щасливу історію.
Але сіль в тому, що мила маленька собачка пісала абсолютно у всіх куточках, і зробити щось було просто неможливо. Уже порядком розлючений на нього, я якось в серцях замахнулася на нього і абсолютно щиро побажала йому провалитися і щоб очі мої його не бачили.
Звичайно, через п’ять хвилин я заспокоїлася. Але через три дні він пропав! Я місця собі не знаходила, вивісила оголошення на кожному розі, інтернет, знайомі.
Чотири дні пошуків, моїх безсонних ночей, сліз і Митька знайшовся. Звичайно, довелося заплатити винагороду, але що таке гроші в порівнянні з тим, що я знову побачу свого улюбленця!
З тих пір я дуже обережна не тільки до своїх слів, але і думок, вони матеріальні, особливо коли чогось хочеш! Будьте обережні зі своїми думками і побажаннями, не вельми добрими – вони мають властивість збуватися!
