Я на фронті з перших днів нашого спротиву навалі орків. Ну точніше саме на фронт я потрапив влітку 2022 року. Бо для вступу у лави ЗСУ потрібно ще пройти навчання. А з перших днів я у ТРО. Я бачу самісіньке обличчя нашого ворога. І можу сказати з упевненістю – перемога буде!
Останні місяці в мене більше штабна робота. Не часто випадає нагода приїхати додому у село. Проте зараз іноді виходить по парі вільних днів у Києві.
І от саме така нагода у мене випала нещодавно. Так я зустрівся з подружкою ще зі студенства, колись навчались разом і от завдяки соцмережам зв’язок не втратили. Таня вже давно киянка, заміжня, виховує двох доньок-близнючок.
Наша розмова мене дуже вразила. Але нажаль неприємно.
Почнемо з того, якою я пам’ятаю Таню. Вона не була ані найвродливішою, ані найрозумнішою. Звичайна, посередня дівчина. Добра, привітна завжди.
Її кавалерами (я пам’ятаю двох) завжди були досить “непрості” особистості. Такі, що вже твердо стоять на ногах і типовими студентськими вечірками не цікавляться. На автівках, з походами у ресторани, з подарунками.
Скажу так, що багато з дівчат їй навіть потроху заздрили. Деякі намагалися щось дурне наговорити позаочі. Але ніхто ніколи не вірив, бо Таня була звичайна, добра, світла.
Тетяна, яка прийшла до мене на зустріч, посміхалася набагато рідше. З перших фраз наша розмова вийшла знаєте куди? Не війна, не студентські спогади, не діти. Таня одразу заговорила про те, що чоловік їй зраджує. Довго, системно, демонстративно.
В її розповіді було багато всього, дуже особистого. Я так скажу в цілому про свої враження – це не просто негарні стосунки, що зіпсувалися, а повноцінне постійне приниження.
Я одразу ж запропонував свою допомогу, може треба юристів якихось шукати, порадитись з кимось. Це все я щодо розлучення. Але Таня здивувалася таким пропозиціям. Вона одразу зауважила, що чоловік на розлучення не подає.
Ну я за нього радий. А сама ти чому не подаш?
І тут я отримав купу інформації, яку зрозуміти не здатен. Розповідати першому-ліпшому про всі його вчинки вона готова, а піти не готова. А що ж тоді вона від мене хоче?
Жінки, от ви мені поясніть будь-ласка, чого для вас зрада це щось не таке вже й важливе? Чому можна страждати і лишатися на тому ж місці? Що тримає? Гроші? Статус?
Якби в моєму житті трапилася зрада, я б Тані про це не говорив би. І людину, що зраджує, дружиною не називав би більше.
Я від коханої дружини більшість днів знаходжусь за 600 км і впевнений у ній на всі 100 відсотків. А тут люди в одному місті і не знають хто, що, де, з ким.
Таке відчуття гидке від того, як вона з вдячністю говорить, що чоловік про розлучення не просить. Ніби робить їй якусь послугу. У мене все.
