Я одружена зі своїм чоловіком вже 6 років, але мені здається, що я все ще дуже сильно кохаю колишнього. Вірніше я кохаю їх обох

Я хотіла сім’ю, а коханий вирішив жити для себе. У моєму житті, як і в житті автора сповіді, яка не любить чоловіка, а згадує перше кохання, є два чоловіки – чоловік і він.

З ним ми не бачилися з того часу, як я вийшла заміж 6 років тому. Але я люблю і його, і чоловіка. З цим хлопцем ми знаємо одне одного все життя. Було різне, після чого ми вирішили залишитися друзями. Така мила, ніжна дружба. Потім я зустріла чоловіка.

Чоловік ніколи мене не ревнував до цього хлопця, я не давала приводу. Для мене немає поняття зради, якби я вирішила зустрічатися з кимось іншим, то зізналася б до початку будь-яких відносин.

Але з цим чоловіком був невидимий бар’єр, як би сильно боляче всередині мені не було, як би не добре було поруч з ним, але у нас були різні плани в житті, різні погляди. Я хотіла сім’ю і дітей, а він хотів життя для себе.

За кілька тижнів до весілля він просив мене не виходити заміж, пропонував бути з ним, але на той момент я чітко розуміла, до якого життя прагну. Зараз він живе і насолоджується життям по-своєму, а я по-своєму.

Він насолоджується свободою, а я сім’єю. Але все ж я люблю його. У моєму серці завжди буде для нього місце. У серці, але не в житті. Я шалено люблю свою сім’ю і це найважливіше, що є в моєму житті.