Я одружений – як обухом по голові прозвучало його визнання. В голові запульсувала кров і підступила до скронь. Аж ніяк не входило в мої плани виявитися в ролі коханки.
– Але ти не переживай, між нами все скінчено, я розлучуся, – подальші слова не сприймалися. Все попливло, як у тумані.
Давно? – запитала я спокійним тоном 5 років. Але ти ж бачиш, я не вдома, по відрядженнях все мотаюся.
– Супер! Я ще і відрядний варіант коханки. Діти є?
– Син. Я тобі клянусь, у нас давно все погано. Ще до тебе ми збиралися подавати на розлучення. Та ніяк не доходили до РАГСу. Тепер я точно розлучуся, адже хочу бути тільки з тобою.
Напевно я повинна була розвернутися і піти в той же момент. Або влаштувати гучний скандал. А я повірила. Кожному його слову.
На той момент ми з Сергієм були разом півтора місяця. Це була божевільне кохання, про яке пишуть в романах. Тому дізнатися настільки неприємну новину, коли вже по вуха закохана, було зовсім недоречно.
Я розповіла про все кращій подрузі, Маринці. Вона турбується про щастя подруги, Марина підсипала дьогтю в мед.
Та знаю я таких! Ніколи вони не розлучаються, тільки обіцянками годують, приручають мов цуценя, поки ти потрібна. А потім піде до своєї законної дружини й сину, як ні в чому не бувало. І нічого ти йому не зможеш пред’явити. Не маєш жодного права!
– А раптом і справді їх відносини підійшли до логічного завершення ще до мене?
– Ну дивись, Катюха, я тебе попереджала.
Через тиждень після визнання Сергій почав збиратися до сім’ї. Щоб з сином побачитися і подати на розлучення. На останнє я намагалася сильно не надіятися, щоб не так боляче було, в разі чого.
Я буду дзвонити тобі кожну годину, – намагався заспокоїти мене коханий перед посадкою в поїзд.
– Ти мені краще не дзвони, я сам. Все буде добре, не плач.
Подальші два дні були самими тривалими в моєму житті. Щогодини Сергій, природно, не дзвонив.
– Вона чергує мене, розумієш?
– Ви обговорили розлучення?
– Ще ні. Син весь час у мене на руках. Не будемо ж ми говорити про це при ньому. Нехай засне, тоді.
Весь день як на голках, я місця собі не знаходила. Не могла заснути. З телефоном не розлучалася ні на хвилину. Крутився всю ніч в напівдрімоті, о 6 ранку сон безнадійно покинув мене. Подзвонив Сергій тільки о 10 годині.
– Доброго ранку кохана! Не спиш?
– Привіт Сергійку. Давно вже не сплю. Як ти?
– Та нічого, нормально. Вчора з сином заснув близько опівночі.
– З дружиною поговорив?
– Я ж тобі кажу, син ні на хвилину не відходив від мене. Коли мені було говорити? – роздратовано відповів коханий.
– Все зрозуміло. Чим будеш займатися? – запитала я сухо.
– Зараз з малим йдемо на дитячий майданчик. Ну ладно, давай я тебе потім наберу. Незручно розмовляти. Цілую – не дочекавшись відповіді, він відключив дзвінок.
Я відчула як до горла підступив ком. “Права була Маринка”, – подумала я. І образа безжально заповнила мене.
Довгоочікуваний дзвінок пролунав тільки ввечері. Сергій був п’яний.
Вона вигнала мене. Навіть речі не дала зібрати нормально. Синові гидот всяких наговорила про мене. Мені так складно, ти не уявляєш. – І тільки зараз я зрозуміла, якою була егоїсткою. Адже розлучення, це не просто візит в ЗАГС. Це не звична процедура, яка трапляється щонеділі. Зараз повністю змінювалася його життя, з усіма наслідками, що випливають. Що найсумніше, батько втрачав сина. Сергій був хорошим татом, наскільки міг їм бути. І, як раніше, вже не буде. В той момент розпадалася сім’я, труднощі наздогнали всіх її учасників. “А ти, бачте, переживаєш, що він не дзвонить щогодини” – заговорила моя совість.
Де ти зараз?
Іду на дачу ночувати. Сидів в під’їзді з речами, пив шампанське, прощався з минулим. Раптом якісь підлітки налетіли. Вкрали речі.
– Цього ще не вистачало! – злякано скрикнула я. Серце пішло в п’яти. –
– Зворотний квиток на поїзд з тобою?
– Так. Він у мене в куртці в кишені був. І 50 гривень готівкою.
– О котрій годині у тебе завтра поїзд?
– О 6 ранку, але я ж так і не дійшов до ЗАГСУ.
– Та Бог з ним, з цим РАГСом. Встигнеш ще. Ти головне, повертайся. Я тебе зустріну. – У цей момент я не хотіла нічого, тільки б Сергій був у безпеці, поруч зі мною.
На наступний день я зустріла коханого на пероні столичного вокзалу. В руках нервово смикала пакетик з їжею. На очі набігли сльози, коли побачила його з побитим обличчям. Він міцно-міцно обняв мене. І я відчула себе найщасливішою людиною на землі, нехай навіть в ролі коханки.
А я тут поїсти привезла.
Поїхали на Набережну, – запропонував він
Повторний візит до сім’ї Сергій зробив через місяць. За цей час йому кожен день дзвонила дружина, загрожувала, плакала, підсилала до телефону дитину.
А я, зібравши волю в кулак, терпіла і чекала. Вірила, що коли-небудь це закінчиться. Увечері перед від’їздом Сергія я задумалася: “Чи не я розбила сім’ю, як це буває в фільмах?”.
– Ти впевнений, що все робиш правильно?
– Не знаю, але я впевнений, що з тобою я щасливий, як ні з ким ще в житті. І не прощу собі, якщо втрачу своє щастя. – Він поцілував мене в носик і стало так добре, тепло і спокійно.
З дружиною Сергійко все-таки розлучився. Сина став відвідувати всі рідше. А потім і зовсім припинив спілкування. Чого прокоментувати не можу ніяк.
Та й взагалі, це вже зовсім інша історія. Через два роки ми одружилися. Іноді я думаю, чи не через мене розбита сім’я. Потім заспокоюю себе. Адже ми щасливі разом, нехай навіть такою ціною прийшли до цього.
Ми обидва розуміємо жертву, принесену в ім’я нашої любові. Тому напевно і зберігаємо настільки дбайливо сімейне вогнище. Як би ви вчинили, якби дізналися, що ваш чоловік одружений?
