Я людина творча, з раннього дитинства займалася музикою і вирішила пов’язати своє життя з нею. Після закінчення інституту я пішла працювати в коледж, який закінчила раніше і дуже любила, там я отримала свої знання, досвід як життєвий так і професійний. Працювати мені дуже подобалося, вчила студентів, брала участь в творчих колективах, з якими їздили на гастролі по країні. Але роки йшли і потрібно було задуматися про особисте життя і створення сім’ї.
Нарешті я зустріла чудового, надійного чоловіка, з яким захотіла створити міцну сім’ю. Після весілля ми не стали затягувати з появою малюка. І ось настав той момент, коли я пішла в декрет. Вся в передчутті материнства я повністю занурилася до підготовки появи малюка, якого ми дуже чекали. Колектив в там був чудовий, після народження дитини мене не забували, відвідували і вже через рік стали питати коли ж я збираюся вийти на роботу.
Я розуміла, що ще дуже потрібна дитині і говорила, що поки рано.
Час минав, син підростав. І ми почали замислюватися коли і в який садок його визначати. Коли вибір саду зробили, я пішла оформляти туди сина. Завідуюча дізнавшись, що у мене музична освіта запитала, хотіла б я працювати у них в садку, так як місце музичного керівника було вільно.
Я замислилася. Перспектива бути ближче до дитини мене зацікавила, та й до дому було дуже близько. Але ось від професійного зростання, амбіцій та й рідного колективу було важко відмовитися. Я вирішила подумати, тим більше час ще був.
Зваживши все я зробила вибір на користь дитячого саду, рішення було дуже непростим. Зате тепер ми з синочком йдемо разом на роботу і повертаємося з неї. У новий колектив влилася швидко, робота з дітьми приносить мені велике задоволення. Там я створила свій маленький дитячий колектив, з яким ми виступаємо на різних дитячих заходах. А головне я бачу частіше свого сина, як він грає, займається. Він швидко адаптувався в садку і з гордістю ходить на мамині заняття. Не бійтеся змінювати своє життя заради дітей, кар’єра може почекати!
Дмитро та Марія готувалися до весілля. Вони вже цілий рік жили разом, винаймали квартиру. На…
Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду – серйозне обличчя онучки Марійки. Дев'ять років,…
Зовиця кричала так, що у мене у вухах дзвеніло. А я стояла на ґанку, руки…
Ганна витирала пилюку з полиці й почула, як чоловік розмовляє телефоном у сусідній кімнаті. Голос…
- Гості приїдуть лише на два тижні, - сказав Степан. - Ну максимум на місяць!…
Ірина витирала пил у спальні та відкрила тумбочку чоловіка. Там лежали старі журнали, зарядки від…