Мій брат Микита – ловелас ще зі школи. Всі йому говорили про те, який він красень, та й відображення у дзеркалі це підтверджувало. У результаті Микита ставив у своєму уявному блокноті чергову галочку, а під дверима нашого будинку ридала ще одна закохана дурепа.
Я до такої поведінки Микити давно звикла, тому новина про його одруження у 23 роки, м’яко кажучи, мене здивувала. Наречена брата – Соня – при знайомстві виявилася приємною, милою дівчиною.
Брат, як ніколи, був з нею ніжний і ввічливий. Спочатку я насправді подумала, що Микита незабаром стане батьком і тому зробив пропозицію. Але потім з’ясувалося, що я не вгадала. Це була любов. Принаймні так мені тоді здалося.
Соня була чудовою дружиною та господинею. Вона примудрялася підтримувати в будинку чистоту та затишок, смачно готувала, а для непроханих гостей Соня завжди тримала якусь випічку власного виробництва. При цьому дружина брата примудрялася завжди приголомшливо виглядати. Загалом мрія, а не жінка.
За два роки після весілля у пари з’явилася дочка Мілана. Брат був на сьомому небі від щастя. Того дня, коли ми забирали дівчат із лікарні, він їхав за кермом машини, яку прикрасив наклейками із зображеннями рожевих колясок та плюшевих ведмедиків, а сам вигукував, що він їде за донькою.
Це була найзворушливіша картина, яку я тільки могла уявити. Мені здавалося, що Микита нарешті знайшов себе і став зразковим чоловіком і батьком. Але нещодавно Соня почала скаржитися на те, що чоловік частенько затримується на роботі через те, що прагне здобути нову посаду.
Тут я вже напружилася. Це було найпоширенішою відмовкою Микити для набридлих шанувальниць. Але Соня – не шанувальниця, а дружина, мати його дочки! До того ж я сама до неї дуже прив’язалася, ми стали близькими подругами.
Правда, лякати її я все-таки не стала – чи мало, чому брат затримується на роботі, за руку я його не ловила. А кілька тижнів тому мої підозри таки підтвердилися.
Річ у тому, що сусідка попросила мене забрати посилку у сусідньому місті. Вона сама захворіла, тож не могла за нею з’їздити. Я погодилася, забрала необхідну мені коробку і вирішила прогулятися центром міста, оскільки я була там вперше.
Яке ж було здивування, коли біля одного з фонтанів я побачила брата, який обіймав за талію молоденьку дівчину. Вони мило воркували, а потім поцілувалися. На щастя, Микита мене не помітив, хоча мені хотілося підійти до нього ближче і заліпити ляпас. Додому я їхала у засмучених почуттях.
Як мені вчинити? Чи варто розповісти про побачене Соні? Але це зруйнує їх з Микитою сім’ю! Може, краще переговорити з братом? Але що це змінить? Я – в повному розпачі, тому поки що нікому нічого говорити не стала. Можливо, гірка правда нікому не потрібна.
