Я почав зустрічатися з дівчиною, яку вмовила подруга бути зі мною, розповіла, що я дуже класний і хороший. Не з першого разу в нас все вийшло, але незабаром в нас весілля

Не думав, що напишу сюди ще щось, ну напевно варто підсумувати все раніше написане, тим більше, що кінець у цієї історій хороший.

В останній історії я писав про дівчину, з якою познайомився тоді й не збирався будувати відносини, писав я: “Нещодавно я познайомився з дівчиною, ну ми просто поговорили пару днів і я навіть не думав про те, щоб будувати якісь відносини.

Ну не думав, не гадав, вийшло все дуже несподівано і незвично. Починалася осінь, 1 вересня, всі в школу, на навчання, а я на зустріч. З моїми фобіями, які стоять позаду мене і кажуть: “Ти невдаха? У тебе нічого не вийде”. Але я все ж ризикнув. 9 вересня, вечір, я сиджу на фонтані й чекаю свою нову знайому. Страх, великий страх. Я вже давно не спілкувався з дівчатами, і боявся свого сорому, і замкнутості.

Через кілька хвилин ми все-таки зустрілися, мої фобії залишилися позаду. У мене не було того страху спілкування і я був спокійний. Ми швидко знайшли спільну мову. Алкоголь і розповіді про себе зробили нас ближче.

Йшов час і я закохався. Але я не отримував взаємності. Я для неї був просто кращим другом. Я розбирався в її любовних темах, допомагав в усьому і був для неї важливою людиною.

Але з часом наші відносини почали псуватися. Я багато часу віддавав роботі, у неї були нові знайомства. Загалом все ставало гірше і гірше, поки не зайшло в глухий кут.

31 грудня ми з нею вирішили відсвяткувати разом з моїми друзями новий рік, але її плани різко змінилися. 1 січня я дізнався, що вона святкувала з її хлопцем, після цього ми перестали спілкуватися.

Проходить місяць і наше спілкування яке здавалося б підійшло до кінця, відродилося. Спілкування спочатку пішло сухо. Незабаром ми зустрілися і все встало на свої місця.

Початок травня. Гулянка з друзями. Ми ночували разом, спілкувалися так само по душах, було як раніше. Як потім вона мені розповіла, її подруга налаштувала на те, щоб зустрічатися зі мною, кажучи, що я хороший і все для неї роблю, так і покладено початок новому нашому спілкуванню.

Кінець травня, 29 число, її день народження. Я приходжу до її під’їзду з квітами, знаючи, що вона не любить квіти, звичайно вона почала бубоніти, що не хотіла отримати від мене букет, але я наполіг, щоб вона взяла. Ми трохи випили, бо мені на роботу треба було. І ми напевно думаємо, що це був день початку наших відносин. (Потім звичайно ж ми відсвяткували її день народження нормально).

Кінець червня, обіцянки про те, що якщо ми будемо одне одного рік, то одружимося.

Липень, я їду в табір на роботу (охорона), вона мене дочекалася, я радий цьому, але звичайно ж ми бачилися.

Август, час переїзду, з квітня ми це планували й ось збулися наші бажання, я отримую за роботу в таборі більше, ніж зазвичай і ми нарешті можемо здійснити переїзд. Все йде гладко і добре.

У вересні я на 10 днів ліг в лікарню (нічого страшного), вона відвідувала мене і була поруч, знайшла роботу, потім знайшов роботу я.

Зараз, ми сидимо і пишемо цю історію, у своїй квартирі, хоч і знімній, але ми разом і готуємося в листопаді подати заяву в загс. (Так, рано, але ми хочемо бути сім’єю і все одно на наші вмовляння одружитися через рік).

Хлопці, хочу вам сказати, щоб ви не здавалися, якщо вам подобається дівчина, домагайтеся її, будь-яка важка ситуація вас чекає. Це ще не все, що ми написали, було багато труднощів і випробувань, сварок, образ, головне прощати й залишатися разом.

You cannot copy content of this page