Рік тому я познайомилася в гостях з чоловіком, який на двадцять років старший за мене. Він мені сподобався, і звісно це помітив. Але в нього вже була дружина та двоє майже дорослих дітей. А я не можу нічого з собою вдіяти, не можу його забути.
Якось ми зустрілися випадково у кав’ярні, і я не витримала та у всьому йому зізналася. Він сказав, що здогадувався про це, але не збирається через мене втрачати сім’ю. А я, мовляв, молода і знайду собі ще хлопця, який підійде мені за віком. А з ним ми залишимося просто друзями.
З того часу минув рік. У мене нещодавно був день народження, і він заїхав за мною на роботу з букетом троянд, привітав мене та запросив до шикарного ресторану, щоб відзначити разом. Там він розповів мені про те, що в сім’ї насправді давно не все так гладко. З дружиною, виявилося, живуть разом лише заради дітей. Сказав, що я йому теж одразу сподобалася. Але він боїться такої великої різниці у віці.
Він зовсім не виглядає на свій вік, займається спортом і тому здається на 10 років молодшим. Та і я, теж стежу за собою, щоб бути завжди доглянутою та стрункою. І за цей час, що ми знайомі, мені ніколи не хотілося бути з кимось іншим, окрім нього. Він ніжний, турботливий, мені з ним добре, але він не наважується на серйозні стосунки. Сказав, що все одно, рано чи пізно, мені набридне проводити час із ним, і я його кину.
Мені набридла його невпевненість і те, що він вирішує за мене. Скільки я ще маю доводити, що люблю його, всупереч віку і хочу бути тільки з ним. Але з іншого боку, мене турбує, якщо він наважиться піти з сім’ї заради мене, як на це відреагують мої батьки, адже він їм майже ровесник. Проте як відмовитися від людини, яка для мене дорога?
