Нам по 27 років, ми з чоловіком одружені вже 5 років, є донька і я на п’ятому місяці вагітності. Спочатку все було добре, він хоч і егоїст, але я завжди його любила, і він мене теж.
Але три роки тому мій коханий почав змінюватися, ночами почав пропадати десь. Я майже щодня залишалася сама, удень на роботі, додому приходжу — він уже кудись збирається. Сварилися, а я сиділа мовчки, бо йти мені не було куди.
Якось чоловік залишив телефон удома (увесь час тримав телефон при собі), а сам пішов у магазин, і я дізналася, що у нього є коханка. Коли він прийшов, я зі сльозами почала про все розпитувати, на що він відповів: це все не серйозно. І навіть не став відмовлятися чи вибачатися. Просто розвернувся та пішов.
Прийшов вранці вибачаючись, запевняв, що більше так не буде, обіцяв усе кинути… І я повірила, хотіла все почати спочатку. Але таких обіцянок у нього ставало все більше і більше, і каяття тривало лише місяць.
Отак я жила в пеклі цілий рік. Коли він вкотре пішов, я зібрала речі, взяла доньку і пішла з дому. Через місяць він прийшов з вибаченнями, казав, що покаявся і хоче все почати з початку. І я пробачила, про що дуже шкодує зараз. Поставила свої умови і він був на все згоден.
З того часу ми стали жити, як у казці. Я була рада, що змогла зберегти сім’ю, почала довіряти йому знову. Думала, я найщасливіша жінка і в мене найдбайливіший чоловік. А він сильно просив народити другу дитину, і я погодилася.
І знову, як я завагітніла, він почав мені брехати, зраджувати. Вдома скандали та сварки щодня. Я не можу сидіти мовчки, і після чергової сварки на 3 місяці вагітності потрапила до лікарні з загрозою зриву.
Дитину хочу, адже вона ні в чому не винна. Робота у мене хороша та заробляю добре. А чоловік зарплату повністю витрачає на себе. Сьогодні знову пішов після чергової сварки. Сиджу плачу, і доньку шкода, вона все бачить та плаче зі мною разом.
Знаю, сама винна, думала він зміниться, але я хотіла зберегти сім’ю. Я повинна прийняти рішення: піти чи чекати, коли він зміниться?
Я йшов двором, переходячи від одного магазину до іншого. Звичайний суботній ранок, нічого особливого просто…
Була ніч. Тамара вже майже засинала, коли задзвенів шнуровий телефон. Він не дзвонив уже майже…
Ганна складала черговий букет для весілля, коли зателефонував незнайомий номер. Дзвонила сусідка дядька Петра, виявляється,…
— Галино Іванівно, покладіть ключі на стіл. Зараз же! — Тетяна стояла у дверях спальні,…
- Купив подарунок іншій жінці? - Запитала Марія чоловіка. - Думав, не помічу, не дізнаюся...…
У той день, коли не стало моєї Олени, лікарі сказали мені: «У вас залишився син,…