У мене є сестра по нещастю! Арина була першою дружиною Стаса, після їхнього розлучення відбулося наше з ним знайомство. Пройшло зовсім мало часу, і ми одружилися.
Я не поспішала заміж, але Стас на мене тиснув. Він розповідав, що сім’я для нього є найголовнішим у житті, сердився на колишню дружину, говорив, що готовий був на все, заради Арини та дитини, а вона цього не цінувала.
За час шлюбу я зрозуміла, що собою представляє Стас! Він намагався взяти тотальний контроль за всіма областями мого життя: родичі, фінанси, дружба, робота!
Він вміє втиратися в довіру, зачаровувати. Що і сталося з моїми батьками! Батьки досі вважають, що я даремно розлучилася!
Коли я була в положенні, до рукоприкладства справа не доходила, але Стас часто замахувався. Якщо я робила неугодний для нього вчинок, то він робив так, що я почувалася винною.
Я відчувала провину за обід із подругою, за запізнення додому із роботи, за те, що хотіла виїхати в інше місто, на тиждень, на курси підвищення кваліфікації.
За те, що в мене боліла голова, тому я йому відмовляла в ніжності. Навіть за власні витрачені гроші!
Дитиною від першого шлюбу Стас не цікавився. Йому було на неї начхати! Він казав, що платить аліменти, якими Аріна ніяк не може подавитися.
Що вона налаштувала дитину проти нього, а так він би із задоволенням брав участь у вихованні.
Я не хотіла, щоб у нас був малюк, хотіла уникнути подібної участі, але не одразу зрозуміла, що у Стаса були зовсім інші плани.
Я йому довірилася, а він цим скористався! Знаю, що я була дурною, тому свою провину також визнаю.
Коли тест показав дві смужки, він зрадів. А я злякалася, бо до мене нарешті дійшло, як я почала жити. Почалися його безпідставні ревнощі, заборони, маніпуляції.
Він заручився підтримкою моїх батьків, яким я до ладу не могла пояснити, чому хочу позбавитися малюка. Під їхнім тиском я здалася. У нас з’явилася дитина.
За декілька днів після повернення з лікарні, він уперше простягнув до мене руки. Дитині був лише тиждень, а Стас вирішив, що скучив. Я йому відмовила, бо не можна було, за що отримала ляпаса.
Батьки мені не повірили. Стас підстелив соломки: раніше мене зателефонував їм і, видав вигадану розповідь про безглузду випадковість.
Після того, як Стас дізнався про мій дзвінок зі спробою поскаржитися, він повторив своє започаткування. Слідів не лишилося. Він знав, що робив.
Потай від чоловіка, я зв’язалася з Ариною. Після її розповіді про їхнє зі Стасом сімейного життя, волосся на моїй голові стало дибки.
Вона щиро раділа через те, що Стасові немає справи до їхньої дитини. Арина порадила мені тікати від Стаса!
Далі почався якийсь кошмар! Стас скинув усі маски, перестав навіть здаватися нормальною людиною.
Що не так, одразу потиличники та знущання. Батькам він заморочив голову, тому вони мене не чули.
Вранці, коли Стас пішов на роботу, я від нього пішла, з однорічною дитиною на руках. Взяла все найнеобхідніше, та залишила його квартиру.
Нас прихистила Арина. Ніхто не міг навіть припустити, куди ми поділися!
Розлучення було через суд. Зі мною ходив друг двоюрідного брата Арини. Мама крутила пальцем біля скроні, а тато вимагав, щоб я повернулася до чоловіка.
Стас розмовляв зі мною, як із душевнохворою, умовляв, щоб я перестала дурити. А я не могла дивитися на нього!
Мене трясло від страху, що я можу знову опинитися в його будинку. Він що тільки не плів у суді, але нас розлучили! Було призначено аліменти.
У Арини ми з дитиною прожили понад два роки. Моїм вкладом були аліменти, та допомога у господарюванні.
Батьки Арини про все знали, вони вірили дочці, вони змогли побачити, яке чудовисько колись було їхнім зятем. Вони мені співчували!
Нам дали садок, і я повернулася на роботу. У Арини з’явився чоловік, тому я з’їхала, щоб нікому не заважати.
Спочатку винаймала квартиру, потім вийшла заміж, ми з чоловіком взяли іпотеку. Майбутнього чоловіка я довго і пильно, мало не під лупою, розглядала, готова була на детектор брехні загнати.
Ми з Ариною спілкуємось, наші діти вважають себе близькими родичами. Вона справді мені, як сестра, ми обидві відчуваємо, що між нами є зв’язок.
Наші чоловіки порозумілися, добре ладнають. З батьками у мене туго, стосунки так і не налагодилися.
Що зі Стасом, я не знаю. Після розлучення ми з ним більше не бачилися. Судячи з того, що аліменти справно приходять, він ще живий. Нещодавно дитині Арини виповнилося вісімнадцять років.
Сестра по нещастю зітхнула з полегшенням: Стас остаточно зник із її життя! Вона не приховувала нічого від дитини, розповіла правду про причину розлучення.
Я теж не стала мовчати. Пояснила дитині, що тато погана людина, і треба радіти, що ми його не бачимо.
Мені начхати, педагогічно це чи ні! Чи можна ганьбити світлий образ батька, мені теж начхати! Чи, можливо, я мала сину збрехати, щоб батько у його думках гарною людиною залишився? Як ви вважаєте?
