У той день я сидів удома роздратований і злий. Ось уже кілька днів до ряду я шукав номер однієї дівчини, яка шалено мені сподобалася, але ніхто його не знав. Просто шпигунка якась!
Всі мої знайомі відповідали, що не знають або що у них тільки старий її номер. Мені нічого іншого не залишалося як сидіти і лаяти самого себе. Дурень, ідіот не рішучий, розмазня, з дівчиною не зміг познайомитися, навіть номер її не зміг знайти, я нагороджував самого себе невтішними епітетами і придумував нові. Дзвінок пролунав як постріл, я ні від кого не чекав дзвінка, справ ніяких не передбачалося …
-Вітання! Ти не дуже зайнятий зараз? -В трубку полилася чарівна музика її голосу.
-Ти де номер взяла? – Сказав я дурницю, як ніби це найважливіше зараз.
-Я ось вже який день хочу зателефонувати тобі, але ніхто не знає твого номера …
Я белькотів в трубку якусь дурницю, благаючи Бога щоб вона тільки не пропала, чи не відключилася, не зникла з мого життя. Вона щось говорила мені, щось розповідала, але половини слів я не чув, не розумів, я сидів у кріслі і з вдячністю слухав її голос.
-Так ти зможеш приїхати? Почув я останню фразу і зрозумів, що мене кудись запрошують.
-Куди?-Задаю я чергове дурне питання.
Чортівня якась, я все більше нагадував самому собі джерело дурниці!
-Ні, ні, я їду, говори адресу, – сказав я.
В кінці-кінців яка мені різниця куди, аби до неї по ближче. В той момент я готовий був поїхати куди завгодно, хоч на край землі, хоч в пекло, аби до неї, такої чарівної, такої привабливої … Через кілька хвилин я мчав на зустріч своїй мрії, на зустріч своїй долі.
На порозі стояла вона, така ж чарівна як завжди і щось говорила, але я знову її не чув, в усі очі розглядаючи її красу.
Ей! Ти взагалі чуєш мене, -Нарешті Наташка помітила мій розгублений вигляд.
Виявляється знайома залишила їй дитину, а сама зникла і сьогодні, через три дні почали дзвонити якісь малолітки і погрожувати. Дитина чистенька і доглянута гралася в цей момент з її дочкою. Маленький клубочок життя навіть не розумів що з ним відбувається і чогось там белькотів своєю дитячою мовою, сміявся.
-Вона клялася, що на пів-дня тільки, а мені все одно не було чим зайнятися, от і погодилася на свою голову, -пояснює Наташка.- Вони зараз приїдуть.
В її очах стояв страх за себе, за свою дитину. Як я зрозумів, батько цієї квочки і слухати нічого не хотів, він вважав Наташку подружкою його недолугої дружини і звинувачував у всіх гріхах.
Незабаром у двері подзвонили і на порогу постав він сам з ще двома друзями. Наташка розповіла йому як все сталося, що вона і знати толком не знає його дружину, привела, мовляв, подружка загальна … На мій подив хлопець досить спокійно сприйняв цю розповідь, подякував за участь, за те, що пригледіла за дитиною і простягнув кілька купюр.
-Ну ось бачиш, ще й заробила як нянька, а ти боялася, – мовчання, після того як двері за хлопцем зачинилися.
-Спасибі тобі. Я просто не знаю як би вони повелися, якби не було тебе, та я сама не знаю що б робила з такою юрбою! Я трохи не знепритомніла коли їх побачила, -стала дякувати мене Наташка.
Ми сиділи на кухні і пили чай. Дівчина бігала по кухні, не знаючи чого б ще мені такого запропонувати.
-Ти прости, на вулиці вже ніч, може ти залишишся? Раптом матуся приїде і їй не сподобається, що дитину забрав тато? -Наташка подивилася з надією мені в очі.
Ну звичайно я залишуся, я готовий стати її охоронцем, і на тільки на цю ніч, подумалося мені в той момент, але в слух я тільки скромно погодився. Зі мною коїлося щось дивовижне, щось надзвичайне, мені не хотілося як зазвичай нахабно поводитися, почали жартувати, не хотілося хоч поспішати як в інших подібних випадках, я щасливий був від одного її виду, від звуку її голосу ..
