Коли мені було 24, я теж зустріла одруженого чоловіка, спочатку він не говорив про своє становище, все було як в казці, я повірила в справжню любов, потім визнання – і надія, що його сім’я -це ненадовго, що наше щастя так близько.
Сварки, потім зустрічі, з’ясування відносин, шалена пристрасть, все це так “засмоктало”, що я жила тільки цим.
Я шукала заспокоєння, надії. Випадково потрапила на очі паломницька служба, випадково потрапила до Оптиної пустелі, і тоді в каплиці я стояла і просила Господа допомогти, тоді ще не знала в чому, просто погано було.
І тоді відкрилося мені, як їй, дружині його, адже вони теж будували своє щастя, адже Він ЇЇ ЧОЛОВІК, а я КОХАНКА, і яка б солодка брехня не була – правда така, що я роблю погано себе,
Їй, Йому, Богу, тому що Він нас любить, і це були не мої думки, бо тоді я жила тільки ним, чужим чоловіком і нашими з ним відносинами, це була розмова моєї грішної душі з Богом.
Я дуже здивувалася цьому одкровенню, тільки тоді я прокинулася і зрозуміла, що вже 2 години стою в каплиці і очисні сльози ллються з моїх очей. Я зрозуміла, що допомога прийшла.
Коли я її просила, то не знала якою вона буде, але Господь розставив все на свої місця, тоді я зрозуміла, що Господь є і “Дивний Бог у святих Своїх” .. Вибачте за довгу і сумбурно сповідь, дуже хотіла донести до Вас свою історію, може вона і стане в нагоді Вам.
