Для мене, віруючої жінки, день, коли син привів невістку у дім, став по-справжньому важким. Вона, бачте, має свій стиль, носить яскраву косметику і одягається дуже нескромно. Як їй здається, вона виглядає оригінально.
Але, що головніше, Ігореві такий зовнішній вигляд подобається. Це напевно можна зрозуміти. Їм тоді було по двадцять із лишком років.
Син із невісткою почали жити у нас у квартирі, довго я це терпіти не збиралася. Боролася по-своєму: заходила до їхньої кімнати без попередження, постійно крутилася біля Ігоря, просила невістку допомогти зі прибиранням, приготуванням.
Я знаю, як сучасна молодь до цього ставиться. Тож через кілька місяців син сам сказав мені, що вони скоро з’їжджатимуть на орендовану квартиру.
І чудово. Не подумайте, я б із задоволенням жила навіть у меншій оселі, в тісноті, але тільки якби дівчина була скромнішою. Ми могли б ходити з нею разом до церкви, нормально спілкуватися. Але тільки не з Настею. Цю душу було вже не врятувати.
Про доходи свого сина я знала приблизно. Середні. Невістка працювала з дому, сиділа за комп’ютером або спілкувалася телефоном невідомо з ким. Ну, скільки за таке можуть платити? Так що я вирішила, що побут, домашні обов’язки та відсутність грошей посварять цю парочку, інакше і бути не може.
На мій глибокий жаль, вже через півроку син і невістка «порадували» мене новиною: вони вирішили одружитися. Навіщо? Невже подумали, що після штампу в паспорті все налагодиться і життя полегшає? Але Ігоря якраз у той період підвищили, і, як я зрозуміла, фінансове питання тиснуло не так уже й сильно.
Після весілля Ігор одразу захотів дітей. Це не було чимось незвичайним, він завжди про це говорив. Але, на жаль, час минав, а діти не з’являлися.
Я вже й із подругою своєю говорила, питала її, як лікаря, що це може бути. Але вона нічого не могла відповісти без аналізів та експертиз. Ну, а я все молилася, щоб у мого сина хоча б діти народилися добрі, раз з дружиною не пощастило.
Потім Ігор вирішив, що їм не завадило б з’їздити на відпочинок, може це якось допоможе в особистому житті. Справді, минуло вже 3 роки. Без відпустки, постійно в роботі — будь хто захворіє. Які там можуть бути спадкоємці?
Мене брати вони з собою не стали, та я б і сама не поїхала, мені то від чого відпочивати. І буквально за кілька днів до мене зателефонувала подруга з клініки.
Виявилося, нещодавно син та невістка заходили до них у відділення. Здали всі аналізи, проби та що там ще потрібно. Результат вимагав часу, тож, можна сказати, його я дізналася найпершою.
І, на мій жаль, у ньому говорилося, що Ігор просто безплідний. Так що про жодних спадкоємців не може бути й мови. Ось таке покарання, мабуть, за мої гріхи.
За кілька тижнів Ігор та Настя повернулися. Веселі, засмаглі. Я щиро раділа навіть за них обох. Ну, що вдієш, хай хоч якась буде радість, перед поганими звістками.
З того часу в мене почалася якась внутрішня боротьба, нерви. Я день у день чекала, коли приїде син, може, навіть не один, і розповість мені про їхнє горе.
Як реагувати? Грати роль? А чи зможу це взагалі? Може, даремно я взагалі полізла в їхнє життя? Але, на мій подив, пройшов місяць, а потім ще й ще. Все було по-старому.
Ми іноді зідзвонювалися, розповідали, що в нас сталося. Але нічого важливого, так, будь-яка нісенітниця. І одного дня, нарешті, зателефонував син. Тремтячим голосом сказав, що в нього є новина для мене і що він уже їде.
Я приготувалася, намагалася не дивитися в очі, коли він прийде, поводитися максимально стримано і нейтрально. Але в мене не вийшло. Адже приїхав він зовсім не з тією новиною, на яку я очікувала.
Настя при надії! Нарешті дочекалися! Не дарма вони чекали стільки часу, і все в такому дусі.
Я стояла і слухала його щасливу тираду, а всередині мене все клекотіло. У якийсь момент я все ж таки не змогла себе пересилити і сказала йому про те, що було на душі.
Я розповіла йому правду. Як мені дзвонила подруга, про результат їх аналізів і про все, що знаю. Про те, що це не його дитина. Так, правда буває дуже жорстокою.
На мить він змінився в обличчі. Здивовано глянув на мене, а потім підвівся зі стільця і пройшовся по кімнаті.
Страшна таємниця була розкрита. Я чекала на сльози, може, крик. Але це не важливо, все стерпиться. Емоції – справа зрозуміла в цьому випадку. А Ігор підійшов до мене і сказав, що він чудово знає, що безплідний. І що не може бути батьком.
Але він, мовляв, зробив свій вибір: нехай краще він стане татом цієї дитини, ніж залишиться один у цьому житті. Адже будь-яка інша дружина не зможе зробити його батьком. Ніхто не зможе. То навіщо ж руйнувати стільки життів? Він обирає сім’ю, а дитина — це буде її дитина, хоч би як там було.
Потім ми ще посиділи, говорили на інші теми, і він поїхав. А я залишилася наодинці зі своїми думками.
Як же так, чому Бог так зі мною чинить: мало того, що єдиний син не може дати потомство, так він ще й залишається жити з чужою дитиною і дружиною, що зрадила його. За що?!
У той момент я і вирішила, що походи до церкви більше не для мене, настав час з цим зав’язувати. Якщо вже доведеться мені бути бабусею нелюбого онука, то хоча б такою, яка не брехатиме хоча б самій собі.
