Давним-давно вирішили з Володею відсвяткувати рік разом. Не те, що я вважаю подібні дати великими святами, ні. Просто, як привід.
З Володею порадились, вирішили їхати на базу відпочинку. База хороша: окремі будиночки, басейн, теніс, катер, купа розваг меншого масштабу.
– Бронюємо? Двомісний будиночок? Заїзд у суботу зранку, виїзд у понеділок вранці? Виїдемо раніше, на роботу не запізнимося.
– Бронюємо, – погодився Володя, – давай, я оплачу.
Форму на сайті Володя заповнив швидко, сплатив броню, йому передзвонили, все розповіли. Залишилося лише дочекатися вихідних.
– Я не поїду, їдь сама, — сказав Володя в п’ятницю вдень.
– Щось трапилося? — зранку, коли на роботу збиралися, все було добре, він передчував нашу поїздку.
– Та так… Нічого серйозного. Якщо зможу, то приїду.
– Тобі не здається, що я маю право знати причину, через яку ти відмовляєшся від спільного відпочинку?
– Потрібно допомогти сестрі з переїздом. Завтра в орендованій квартирі шпалери треба поклеїти, а в неділю потрібно вивезти речі зі старої квартири.
– Більше нема кому цим зайнятися? Вантажники? Люди, які вміють клеїти шпалери?
– Немає зайвих грошей. Застава, оплата за два місяці, рієлтору за послуги.
– Я сама не поїду! Гроші за броню повертають, якщо скасувати за три дні до дати заїзду. Дванадцять тисяч викинуто на вітер!
Грошей, своїх, кровно зароблених, Володя пошкодував. Вирішив, що ми їдемо, а сестра нехай переїжджає за допомогою когось іншого.
У Володіної сестри, коли він їй відмовив, одразу знайшлася подруга, яка допомогла зі шпалерами, та друзі, які допомогли з речами.
На Володю вона образилась. Сказала, що фіфа йому важливіша за сім’ю. Фіфа – це вона про мене.
Про переїзд сестра Володі знала наперед. Не в п’ятницю ж її брязнуло, що треба переїжджати! Але зателефонувала вона саме у п’ятницю.
Володі зі мною на базу відпочинку хотілося, і сестрі відмовити у допомозі він одразу не зміг. Він їй сказав, що в нас база відпочинку, це вона ляпнула, що я можу сама поїхати. Чи варто дивуватися, що я її не переварюю?
Ми з Володею одружилися. Продали його помешкання, взяли іпотеку. Їздити на базу відпочинку, відзначати річницю стало традицією. Сумую за колишніми цінами, зараз за цей будинок на дві доби просять вдвічі більше.
У сестри є чоловік, та дитина. Вона все так і мотається по орендованих квартирах. Володя кілька разів допомагав їм із переїздами.
Зі мною вона хоче дружити, це я не хочу. Пам’ятаю про фіфу. Варто нам з Володею було одружитися, як в очах його сестри я еволюціонувала з фіфи до родички.
Я думаю так: або відразу нормальне ставлення, або потім для мене нічого не зміниться!
Володя зрідка бубонить, що я в нього кохана дружина, а сестра — єдина жива родичка! Йому хотілося б, щоб ми порозумілися. Не бачу сенсу!
Сто відсотків, якщо ми з Володею розійдемося, його сестра придумає для мене черговий статус! Дякую, не потрібно!
Я розумію, що Володя любить свою сестру, спілкуватися з нею я йому не забороняю! Але сама, поки що, пас! Мені здається, що привід у мене для цього є! Як гадаєте?
