Чоловік Валентини пішов, коли їй тільки сорок вісім виповнилося. Він був молодший за неї на рік.
– Я ще молодий, а ти перетворюєшся на квочку! У тебе в голові тільки діти. Треба жити для себе, чим я й займусь. Воля!
– У квочку? Та ти на себе подивися, – волосся сиве і то місцями, борода неохайна, живіт виріс. Я двох на світ привела, але в мене ніде не стирчить зайвого. З боку дивитися, то це ти при надії ходив і не можеш вагу скинути.
– Багато ти розумієш, сивина прикрашає чоловіків. З квочкою я погарячкував, але курка ти точно. Усе дітям.
– Андрію, а ти не забув, що твої діти вже самостійні? Усе дітям! Так вони приїжджають щорічно! Я просто готуюся до їхнього приїзду, онуків чекаю.
– А ти не чекаєш? Якщо купила всім подарунки, то я вже квочка. Діти приїдуть за тиждень. Міг би піти після їхнього від’їзду.
– Я йду прямо зараз і не збираюся обговорювати нічого! Я все вирішив! Квартиру розділимо навпіл при розлученні.
…Дочка Лариса та син Артем приїхали у відпустку із сім’ями. Андрій приходив, але довго не затримувався. Діти здивувалися змінам у відносинах батьків, але не поспішала приймати чийсь бік.
Мати на них чекала, готувалася; батько приїжджав, спілкувався. Хто в цій ситуації має рацію, хто винен – вони ще не вирішили.
Після відпустки дітей відбулося розлучення та поділ квартири. Валентина переїхала у двушку, яка дісталася їй від матері. Спільну квартиру продали, гроші поділили.
Частка Валентини чекала свого часу. Куди витратити? Валентина вирішила зробити ремонт, відпочити, трохи залишити для себе і частину грошей дати дітям. Вирішила, але ще нічого не зробила.
– Мамо, – син зателефонував першим. – А ти чому квартиру батькові не залишила, у тебе ж є житло, а він зараз не знає що купити. На нормальну грошей не вистачає.
– Він сам вибрав своє життя. Я не думала, що він так зробить. І квартиру ділити запропонував він.
– А ти б могла подумати!
– Подумати? Ми жили разом, цю квартиру здавали, додаткові гроші зайвими не були. Тепер цих грошей нема, я живу тут!
– А квартира, яку ми продали, була куплена на наші спільні гроші. Ви вважаєте, що я мала відмовитися від своїх грошей на користь зрадника?
– Мамо, ми не про це! У тебе ж де жити, а батько купив тільки кімнату в гуртожитку. Ти уявляєш, як йому там живеться. У тебе двокімнатна квартира на одну, а вони там удвох.
– Мені помінятися з ними? Артем, ти про що? Він сам вибрав! Ми могли б разом жити, не ділити квартиру, але він вирішив вдихнути волю. Він зробив усе сам, а ви вважаєте, що винна я!
– Ти не винна, але треба було нормально все зробити. Куди тобі з грошима? Квартира є, ти самотня, а в нього жінка.
– У нього жінка? А ви думаєте, я не зрозуміла? Просто так не йдуть. Він же молодий, сповнений сил, з кучерями на голові, підтягнутий і спортивний, зарплата “нефтяника”, а то й президента компанії.
– Мамо, не треба переходити до жартів. Це не про тата!
– Звичайно, не про нього, тільки він сам про себе високої думки. Насправді все не так, а ночами він хропе і повітря псує.
– Мамо!
– Я говорю правду. Якщо бажаєте допомогти батькові, то допомагайте. Це вже не моє життя. Я працювала, для вас намагалася, а ви тата вибрали! Ваше право – напевно він кращий за мене.
– І що тепер буде?
– Я житиму.
– Ти ще скажи, що заміж вийдеш.
– Можливо. Це ж моє життя.
– Ти не можеш цього зробити!
– Можу, – маю право на особисте життя. Ваш же тато може, а я що?
– Але ж ти вже…
– Стара?
– У тебе ж онуки!
– У вашого батька теж онуки! А я сама розберуся. Не треба зі мною про це ніколи говорити.
Потім зателефонувала дочка. Такі ж слова, такі ж докори. Наче діти це вже обговорювали та готувалися. От і намагайся все життя для них, а вони оберуть того, хто нічого не робив.
Батько не робив з ними уроків, не водив на гуртки, не ходив на збори, – нічого не робив. Він втомлювався на роботі і дивився телевізор!
***
Заміж Валентина не вийшла, та й нових відносин заводити не стала. Їй чудово живеться одній. Не треба слухати хропіння ночами, готувати рано-вранці сніданок і чекати чоловіка на вечерю.
Ніхто не скаже про пересолений суп, сухе м’ясо і не дорікне новими чоботями. Ніхто не назве її квочкою та куркою.
Валентина зробила ремонт, з’їздила з подругою в санаторій, а гроші вирішила залишити всі собі. Вона чудово виглядає, – втім, як завжди.
Діти приїжджають, але вже немає тієї близькості. Вони намагаються говорити про батька, але Валентина одразу пропонує їм поїхати до нього. А куди? У кімнату в гуртожитку? За що боровся, трясця його матері…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки!
