Я так довго за щось борюся у своєму житті, що просто втомилася. Ось вже кілька років я намагалася приховувати всі подробиці нашого сімейного життя. Боялася “виносити сміття з хати”. У нас так заведено – страждати всередині, а жити напоказ.
Але мені все це вже набридло, і я вирішила, що досить це терпіти. Насправді кому яка справа до того, як ми з Максом живемо? Але виявилось, що справа є.
Вчора я поїхала на день народження сестри чоловіка. Одна без нього. І ось там і сталася ця розмова, яка різонула мене по живому.
З сестрою Максима, та й взагалі з багатьма його родичами, у мене стосунки одразу не склалися. Я їм, мабуть, не подобалася. Але в обличчя мені ніхто ніколи нічого не казав. І з претензіями теж не підходили.
Сестра Максима запросила нас на день народження удвох. Але я вирішила їхати одна, не хотілося взагалі її ображати відмовою. На святі вона хильнула трохи зайвого. Раніше я взагалі за нею не спостерігала любові до міцних напоїв.
Але, як пізніше з’ясувалося, вона випила для хоробрості. Бо різко опустивши спустошений келих на стіл, гнівно видала:
– Поясни мені, що ти з Максом робиш?! Зовсім з нього ганчірку зробила! Тепер і об нас вирішила витирати ноги? Ти його нікуди не пускаєш! Він до батьків перестав приїжджати навіть у гості. Зі мною практично не розмовляє. Усі друзі скаржаться, що його тепер не витягнути нікуди. Він, як дитина, має відпрошуватися, щоб погуляти. А ти все одно йому не дозволиш. А сьогодні так і взагалі одна заявилася! Де мій брат?
Над столом повисла тиша. Слід зазначити, що батьки Максима теж були тут. І, судячи з їхніх облич, хоч вони й були здивовані не менше за мене, але загалом претензії доньки поділяли.
Спочатку я хотіла, як завжди, збрехати. Вигадати якусь чергову причину, чому Максим сьогодні не зміг приїхати. Але, дивлячись на повні ненависті очі оточуючих родичів, вирішила так не робити.
-Хочеш знати, де Максим? Він вдома, під наглядом моїх батьків. Ми його одного більше нікуди не відпускаємо.
Тут не витримала вже й свекруха. Почала кричати, що вона завжди знала, що я відьма і хочу зі світу її синочка зжити. І взагалі його приворожила. А всі висновки тут на поверхні – син значно змінився після нашого весілля.
А вся річ у тому, що коли ми з Максимом тільки-но почали будувати серйозні стосунки, він присягаючись обіцяв мені, що наша родина буде для нього на першому місці. На той момент він мав свій невеликий бізнес, непогану машину і будинок.
Так, наречений він був заможний, попри молодий вік. Ось тільки такий ранній успіх, певне, захмарив йому голову. Майже відразу ж після весілля я дізналася, що чоловік любить іноді пограти на гроші.
І він став програвати дедалі більше. А потім ще криза за кризою. Бізнес зазнавав невдач. Це чоловіка остаточно підкосило, і він потай від мене заклав будинок.
Але краще не ставало, гроші спливали, а борги зростали. Ось тоді він зізнався мені у всьому. Нам допомогли мої батьки. Вони продали все, що можна було і взяли величезний кредит, щоб повернути наш будинок.
Але тепер мої батьки мусять жити з нами. Я тепер заглиблююсь у справи чоловіка, по суті повністю замінила його на роботі, а його залишаю вдома під наглядом мами та тата.
Так, ми не пускаємо Максима на зустрічі зі «старими друзями», які так хочуть його бачити. Бо це саме вони й привели його колись до ставок. А ще вони всі полюбляють посидіти за келихом, а це не сприяє терапії.
А Максим зараз проходить курс терапії та працює з психологом. І робить усе це сам, добровільно. Він також хоче зберегти нашу сім’ю. Він сам мені сказав, що вдячний мені за те, що я не кинула його у скрутну хвилину, коли дізналася, що за фактом зараз він жебрак із купою боргів.
Ось це все я розповіла численній рідні, яка зібралася за столом на день народженні. Після цього довелося піти. Не хотілося залишатися там, із цими людьми, які вважають, що я «погано впливаю на хлопчика».
Можливо до них дійде, що якщо людина після весілля змінилася, то це не завжди тому, що її дружина зла відьма.
