Я терпів, поки вранці, вставши раніше, не почав робити собі чай. Поставив повний чайник води, в чашку заздалегідь поклав пакетик і насипав цукру. Але коли я повернувся в кімнату, пакетика в чашці не виявилося.  Так само як і цукру. Я здивувався, але вирішив не докопуватися до істини. Просто насипав ще цукру і поклав новий пакетик. Не було в той день у мене абсолютно ніякого настрою, так що коли я прийшов і виявив, що в чашці лежить гірка цукру і два пакетики

Зі мною давненько нічого не відбувалося. Але недавно мені приснився один сон, після якого почалися якісь дивні речі.

Снилося мені, що я прокинувся в якійсь теплій, дивовижно зручному і такому по-домашньому затишному ліжку. На мені лежав коричневий плед, подушка була великою і м’якою, лежати б так насолоджуватися. Та ось тільки помітив я, що лежу не у своїй кімнаті. Стояв комод, шафа, столик, в стіні вікно. У ньому було дуже темно, я смутно міг розрізнити силуети, що нагадують дерева.

Після цього перше, що мені спало на думку, так це те, що я десь в лісі. Я вирішив обійти цей будинок, щоб перевірити, де я опинився. Мені це дуже нагадало сюжет гри «Тук-тук-тук», для довідки скажу, що не грав я в неї давно. Було важко розлучатися з цим прекрасним ліжком.

Як виявилося, в будинку було 3 поверхи. Остання кімната на третьому поверсі виявилася абсолютно порожня, там стояло лише вікно. Вирішивши повернутися, я почув якийсь шепіт. Я різко обернувся, а у всіх кімнатах, в яких я був до цього, світло не горить, хоча його і не вимикав.

Мені стало страшно від думки, що я стою тут, в якомусь будинку посеред лісу, сховатися ніде, вікно намертво закрите.

А я всім тілом відчуваю: в цих темних кімнатах щось є, і воно наближається. Щось страшне і, як мені здавалося, дуже небезпечне. Я бігав, метався, намагався відкрити вікно, але нічого не вийшло. І коли я в черговий раз обернувся, у дверному отворі стояв. Як ви думаєте, хто? Чорт? Домовик?

Ні. Там стояв Я! Точніше, щось, дуже схоже на мене. Та ж одяг, чубчик, що повністю закриває ліве око. Тільки ось погляд. Брови насуплені, злющі очі. Він дивився на мене – він дивився мені в душу. Я не знав, що робити, було дуже страшно. Начебто схожий на мене, але не такий.

Раптом він почав повільно підіймати ліву руку і, продовжуючи витріщатися на мене, вказав кудись в сторону вікна. Відня пульсували, серце шалено калатало, я проковтнув слину і повільно подивився у вікно. Після чого відразу ж прокинувся.

Після цього в будинку почали творитися дивні речі: речі почали пропадати й знаходитися в абсолютно інших місцях або взагалі не перебувати. Я терпів, поки вранці, вставши раніше, не почав робити собі чай. Поставив повний чайник води, в чашку заздалегідь поклав пакетик і насипав цукру. Але коли я повернувся в кімнату, пакетика в чашці не виявилося.  Так само як і цукру. Я здивувався, але вирішив не докопуватися до істини. Просто насипав ще цукру і поклав новий пакетик.

Не було в той день у мене абсолютно ніякого настрою, так що коли я прийшов і виявив, що в чашці лежить гірка цукру і два пакетики, неважко здогадатися, як я тоді здивувався. Обматюкавши все і вся, лаючись в повний голос і кидаючи речі в різні боки, я злий потопав назад до своєї кімнати. Мені страшенно набридли ці дивні зникнення предметів, тоді я вчинив не дуже мудро, але я дійсно був на взводі.

Комп’ютер перейшов в сонний режим, і коли я увійшов до кімнати, впав у ступор. У моніторі я побачив своє зображення. Очі у мене були, як у того істоти з мого сну. Жахливо злі, наповнені ненавистю очі. Я злякався і швидко смикнув мишку, щоб не бачити самого себе. Я заспокоївся і вирішив, що краще не доводити себе до такого стану, так і інфаркт схопити можна. Але тут я згадав, як той «Я» в моєму сні показував на вікно. Я різко повернувся в його сторону і помітив там якусь тінь або щось схоже.

Сон як ніби розповів мені, яким я виглядаю з боку. Можливо, історія не така вже й містична, але страх незабутній. Та й перед будинковим незручно. Якщо це, звичайно, він речі краде.

You cannot copy content of this page