– Я у відрядженні, а де Антон я не знаю. І взагалі… – Як це ти не знаєш? Ви ганьбите мене перед людьми! – Я дуже шкодую, але Антон зі мною не живе вже понад рік. Ми розлучилися. У слухавці настала тиша. – Алло, Еммо Едуардівно. З вами все гаразд? – Розлучилися? Це правда? Коли ж він устиг поганець? Чому мені не сказали

Марина була у черговому відрядженні, коли їй зателефонувала колишня свекруха. Колишня! Всі контакти з нею мали б перерватися в момент розлучення з чоловіком, але Емма Едуардівна Марині ніколи не набридала.

Вона воліла розмовляти із сином. Напевно, тому її номер і зберігся у Марини, в іншому випадку вона б давно його заблокувала. Рідкісні чергові привітання зі святами та днем ​​народження, от і все спілкування.

– Так. Доброго ранку, Еммо Едуардівно. Щось трапилося з ряду апокаліпсиса?

– Ти маєш рацію, – саме це. Ще ранній ранок, чому ви не відчиняєте?

Марина замислилась. Чому не відчиняєте? Питання дивне, якщо її син з’їхав понад рік тому, то чому вона має відчиняти? Відчинити має він.

– А ви чому не дзвоните синові?

– Я дзвонила. Він говорив якісь дивні речі. А зараз взагалі не відповідає. Я йому про гостей, а він про роботу, про поганий зв’язок.

– Я так думаю, що він мене не зрозумів або не почув. Відчиняй двері. Там стоїть його тітка, між іншим, із подарунками, а ви ще спите?

– Я у відрядженні, а де Антон я не знаю. І взагалі…

– Як це ти не знаєш? Ви ганьбите мене перед людьми!

– Я дуже шкодую, але Антон зі мною не живе вже понад рік. Ми розлучилися.

У слухавці настала тиша.

– Алло, Еммо Едуардівно. З вами все гаразд?

– Розлучилися? Це правда? Коли ж він устиг поганець? Чому мені не сказали?

– Він же ваш син, я навіть не думала, що може не сказати. З розлученням була його ініціатива, йому набридло сімейне життя, нудно та одноманітно. А найголовніше – треба працювати, платити іпотеку.

– А що там з іпотекою? З його іпотекою?

– Так немає у нього іпотеки, принаймні не було рік тому. Іпотека на мені, платила та плачу я. Ось хочу розрахуватися швидше, тому доводиться у відрядження їздити.

Емма Едуардівна знову замовкла. Новини привели її в шок. Марина навіть почала хвилюватись за неї.

– Алло, Еммо Едуардівно, вас не чути.

– Я тут. Просто розгубилася. Не знаю, що робити. Там моя сестра стоїть, у неї зустріч випускників, сорок років від закінчення школи. Їй тільки до вечора провести час, а потім її син забере.

– Він приїде о восьмій вечора. Ти ж знаєш мою сестру, вона добра спокійна жінка. Вона б до вас не пішла, але так вийшло із сином, вона пізно дізналася про його затримку. У потязі вже була.

– Знаю, але я далеко. Я нічим не зможу допомогти.

– Якби я знала це все. Де його шукати?

– Ось цього я теж не знаю. Він нічого не сказав, просто пішов. На мої дзвінки він не відповідає, може, вже заблокував мій номер.

– Вибач, Марино, за занепокоєння.

– Нічого.

У слухавці почулися гудки. Марина пам’ятала тітку колишнього чоловіка. Вона їй найбільше сподобалася з усієї рідні колишнього. Вони навіть у гості до неї їздили після весілля. Тітка Олена.

Марина б її прийняла, хай і чоловік колишній, але ж треба бути людиною. Де їй цілий день перебувати? Якби Марина в місті мала батьків чи сестру, але вони всі живуть далеко.

Марина згадала про колегу, сусідку та подругу в одній особі. Колись вони разом жили у гуртожитку, потім почали працювати в одній компанії, а згодом взяли квартири в іпотеку в одному районі. Таня була у декреті.
***
– Еммо Едуардівно, як там ваша сестра? Вже пішла?

– Ні, поки що біля під’їзду сидить.

– Нехай сидить. Зараз за нею моя подруга прийде з візком. Вона у декреті, живе недалеко. Вона все організує. Якщо що, її чоловік відвезе потім тітку Олену в кафе. А якщо не приїде її син, то й забере.

– Серйозно?

– Дзвоніть їй швидше, а мені час працювати.

– Дякую, Марино. Не чекала.
***
Тітка Олена чудово провела час у Тетяни, навіть відпочила перед вечором. Син приїхав. Колишня свекруха подякувала Марині, лаяла Антона. Виявляється, колишня невістка краща за рідного сина.

– Твоя тітка Олена дуже гарна жінка.

– Вона не моя, а колишнього. Просто людина хороша.

– Вибач, але ми на тебе чекати не стали, всі подарунки з’їли. У неї дуже смачні пироги.

– Ти ж її приймала, значить, і подарунки тобі.

– Тобі ми залишили баночку варення, тітка Олена переконливо просила передати її саме тобі. Вона обіцяла приїхати ще, та вже до тебе. Якщо знову будеш у відрядженні, то я готова прийняти її.

– Розберемося.
***

Емма Едуардівна та її сестра справді приїхали до Марини. Усього на годину. Попередили, бо раптом вона знову у відрядженні буде. І Тетяну запросили. Пили чай із пирогами.

Виявляється, можна і з колишньою свекрухою спілкуватися…

Дякую вам, шановні читачі, за ваші слушні коментарі та вподобайки! Читайте із задоволенням!