Чоловік з моєю мамою відмовляється спілкуватися навідріз, та я й сама не в захваті від того, що сталося. Не думала, що мама дорікатиме нам тим, скільки грошей подарувала нам на весілля.
Та й взагалі її поведінка зараз виглядає максимально негарною. Через її заяву у мене й зі свекрами стосунки стали прохолодними, хоча я мамину думку не поділяю.
Мама ж вважає, що коли вона нам із чоловіком на весілля більше грошей подарувала, ніж свекри, то ми тепер повинні їй частіше допомагати.
Виглядає так, ніби вона нам ці гроші дала, а тепер настав час їх відпрацьовувати. Дуже неприємна ситуація, тож я можу зрозуміти чоловіка, який про маму й чути не хоче.
У нас з чоловіком батьки досить сильно відрізняються. У нього батьки виховують ще двох дітей, живуть зі свого господарства та допомоги дачникам та фермерам. У свекра є свій трактор.
А моя мама живе у місті та тримає пару магазинів. Починала ще у дев’яності, на ринку кіоски тримала, а останні років десять вже магазинами займається.
Комерційна чуйка у мами є, тому і магазини приносять непоганий прибуток. Не мільйонерка, багато доводиться робити самій, але на хліб з ковбаскою дуже навіть вистачає.
Коли ми з чоловіком вирішили грати весілля, то мама хотіла взяти участь в організації, сплатити частину свята, але ми відмовилися. Захід наш, нам і платити.
Тоді мама подарувала дуже пристойну суму нам на весілля. Свекри, які теж дарували гроші, змогли зібрати вдвічі менше.
Це порівняння не для того, щоб принизити свекруху, вони й так від себе відірвали ці гроші. Просто позначаю факт – мамин подарунок був набагато більшим.
Ми з подарованих нашими батьками грошей змогли купити однокімнатну квартиру в передмісті та навіть трохи залишилося на меблі.
Звичайно, ми були їм дуже вдячні. Якби не вони, то жили б ми на оренді та накопичували на іпотеку. А так маємо хороший старт.
І моїй мамі, і батькам чоловіка потрібна наша допомога. Мамі іноді треба допомогти в магазинах, батькам чоловіка – по дому чи на городі, він у них дуже великий.
Намагаємося викручуватися так, щоб нікого не образити, але іноді трапляються накладки. Наприклад, ми вже домовилися, що приїдемо до свекрів на город, а тут мама дзвонить – треба коробки на складі переставити, а вантажник напився.
Доводиться відмовляти мамі, бо пообіцяли приїхати свекрам, люди на нас розраховують. Звісно, мамі таке не подобається, але що робити. Коробки день можуть і так постояти.
Нещодавно саме був такий випадок. Свекри попросили приїхати, допомогти їм дещо по господарству. Цього року молодший син поїхав навчатися до університету, і вони залишилися зовсім без помічників.
Ми погодилися, домовилися на суботу, зранку б і приїхали. А у п’ятницю ввечері дзвонить мама і каже, що треба до неї приїхати та замінити стелажі у магазині.
– Я вам більше грошей на весілля подарувала, тому мені ви мусите частіше допомагати, – пирхнула мама, коли я сказала, що в суботу ми не зможемо приїхати.
Далі вона вибухнула тирадою, що якби не вона, то жодної квартири б у нас досі не було. За це ми їй повинні бути вдячні та ставити її потреби вищими, ніж потреби свекрів.
Чоловік усю цю розмову чув і звичайно ж вона йому не сподобалася. Він сказав, що більше до тещі ні ногою, ні про яку допомогу вона може більше не заїкатися.
– Я краще кредит візьму і його п’ять років платитиму, ніж регулярно таке вислуховувати! – обурився чоловік.
Чоловік злий, я теж не в захваті від маминих слів, а вона сама вважає, що нічого такого особливого не сказала, просто нам правда очі коле.
Не знаю, як налагоджуватиму стосунки чоловіка і мами, а жити в такому стані тихої ворожнечі мені некомфортно.
