Моя історія стара як світ.
Я познайомилася з чоловіком своєї мрії на Кіпрі і, закохавшись, вирішила що він – моя доля!
Все відбувалося як в казці! Сонячний острів, спекотне сонце!
Закоханий чоловік цілує жінці ноги і носить її на руках! Він щасливий, коли дізнається, що у них буде дитина! І робить пропозицію своїй коханій! Усі щасливі!
Реальність. Я – українка, він – болгарин. Ми розписуємося і їдемо жити в Болгарію. Тут народжується моя дитина. І починається найцікавіше.
Чоловік повертається до себе в середу і стає таким, яким він є насправді. Свекруха і свекор транслюють свої правила, і чоловік їх беззаперечно виконує. Як тільки я починаю висловлювати свою думку, то з’являються претензії з боку чоловіка і його батьків. А що ти хотіла – ти повинна робити так, як ми тобі говоримо!
Я відчула величезну різницю в менталітеті між нами! Ігор беззаперечно слухається батьків, хоча йому вже 28 років. Моя думка не враховується, я лише доглядаю за дитиною. Всі інші питання вирішують чоловік і його батьки. Чоловік постійно вказує на двері: «Якщо тебе щось не влаштовує – збирай речі і їдь. Одна без дитини.
А якщо не будеш робити як ми тобі говоримо – ми тебе депортуємо ».
Звичайно, я сказала, що буду робити все, як вони скажуть, аби бути з сином. Відчуваю себе, як у в’язниці. Чоловік постійно чіпляється, качає права і говорить, що всі козирі у нього в руках, і я буду його слухатися. Вихід поки не можу знайти.
Дівчата! Думайте добре, перш ніж по великому коханню виходити заміж за іноземців і їхати жити разом з ними до них на батьківщину.
Вони дуже змінюються, коли потрапляють до себе в середу, коли їх родичі радять їм, як вони повинні себе вести! Ви опиняєтеся одні в чужій країні і без підтримки!
