Я все ж таки полюбила свого чоловіка за роки нашого шлюбу, але пізно

Зараз у моїй родині дуже тяжкі натягнуті стосунки. Здавалося б, біда позаду, але чомусь краще не стало.

Заміж я виходила не люблячи. Так сталося, що за тиждень до весілля я зустріла іншого. З тим іншим не було нічого, але закохалася по вуха. У результаті я вчинила «правильно», щоб не наробити біди, вийшла заміж, залишилася вірною своєму чоловікові, але потім мучилася сумнівами з приводу зробленого вибору.

У шлюбі по дурості зробила ще кілька серйозних помилок, які чоловік, мабуть, пробачити не зміг. Я не взяла прізвище чоловіка та хрестила нашого сина без чоловіка. Хресним став мій друг, якого чоловік терпіти не може.

Ми з чоловіком тоді були у сварці. І ось через 15 років моє життя кардинально змінюється. Я не знаю що це. Розрахунок, бумеранг чи карма? Чоловік закохався в іншу. Стосунків у них не було, я це знаю, але, чоловік її покохав і вона для нього просто ідеал у всьому. Я ж для нього тепер розчарування та помилка. Він каже, що образи пройшли, але рубці залишились.

І ось сьогоднішній день. Я все ж таки полюбила свого чоловіка за роки нашого шлюбу. Але, мабуть, мою нелюбов до нього і мої помилки чоловік вибачити не зміг. Це вбило повністю його кохання.

Ми все ще разом, намагаємося працювати над стосунками, почали ходити до психолога, намагаємося врятувати родину, але я боюся, що це заздалегідь програна битва. Я бачу в очах чоловіка жаль, біль та смуток.

Я розумію, що сама у цьому всьому винна, я ж з ним так само вчинила, за що й тепер розплачуюсь. Але я сподіваюся, що все можна виправити та повернути. І мені дуже важко і боляче дивитись на чоловіка у його нові очі. Я була дурною і не розуміла до кінця, наскільки любив мене чоловік, і якими очима на мене дивився. А зараз зрозуміла, що кохаю його і не хочу нікого іншого у своєму житті.

 

You cannot copy content of this page