Ще одне з моїх сновидінь, яким я хочу з вами поділитися. Історія буде коротка, але для мене вона дуже значуща.
Цього разу я перебувала у мами в будинку. Був сонячний літній день, і я вирішила прогулятися. Але як тільки вийшла на вулицю, в мене вистрілили. Одним точним і влучним пострілом в скроню.
Падаючи, я помітила, як до мене кинулася з криками мама. В голові розлилася моторошний біль, і я відчула, як моя душа виходить з тіла. Але я абсолютно не хотіла вмирати, адже я так багато ще не зробила, а сім’я, а діти ?!
– Ні, ні, тільки не це, – скривилася, шепнула я і напружилася, щоб повернутися в тіло.
Але чим більше, я боролася зі смертю, тим болючіше мені було. Я відчувала цей біль уві сні, вона була така дика. Зрештою, я здалася і в якусь мить повисла над землею, побачивши себе. А потім я повернулася і побачила Бога. Він йшов до мене і якийсь час ми з ним ходили в небі й про щось розмовляли, після чого він сказав:
– Рано тобі ще.
Сказавши це, змахнув рукою, і я повернулася на землю. На скроні вже не зяяла дірка і моторошний біль зник.
Цей сон мені снився в підлітковому віці. Я тоді часто думала про маму. Думаю і сьогодні через її проблеми, але тоді я думала, що причина її нещастя в мені. Що я якийсь агресивний, безсердечний демоноід, з яким вона не може впоратися. Я вважала, що псувала своєю присутністю їй життя і нагадую про минуле. Можливо тому таким сном, понад мені дали зрозуміти, що насправді все не так.
Спасибі, що читаєте мої історії, я не ділилася з ними ні з ким і ніколи, тому що таке суспільством не сприймається і здається маренням. А мені дуже хочеться виговоритися і поділитися, а заодно і запитати поради.
Всі мої сни реально мені снилися, багато я пам’ятаю в найдрібніших подробицях і все те, про що я пишу – абсолютна правда. Якщо читачам буде цікаві мої сновидіння й інші явища в моєму житті, я з радістю ними з вами поділюся.
