Часто заходжу на цей сайт почитати про проблеми, які бувають в інших сім’ях. Мабуть, настав і мій час натиснути на кнопку «Сповідуватися» і попросити поради з боку.
Я категорично проти – не хочу і не буду займатися вихованням цієї дитини. Ми з чоловіком активно будуємо кар’єру і часу на дитину просто немає.
Чоловік спочатку погодився зі мною, але його мати (хлопчик тепер живе з нею) стала культивувати в ньому почуття провини, мовляв, він поганий батько і нікчемний чоловік.
Дитина у них була небажаною і чоловік ніколи не займався ним. Я наполягла, що він повинен утримувати хлопчика, а свекруха, бачачи це, вирішила, що і виховання на мене можна повісити.
Але я не розумію, чому я повинна цим займатися, поки мати дитини жива і здорова, живе з черговим коханцем, ні в чому собі не відмовляє. Якщо вона сама дитиною не займається (і при цьому її ніхто не чіпає і ні в чому не звинувачує), то чому я їм всім зобов’язана чимось?
Чоловік до мене взагалі своїм сином не цікавився і роками не згадував про нього. А тепер я стала винна, що не дозволяю їм бачитися (хоча я зовсім не проти, хай проводить вихідні з дитиною). Але я не хочу в цьому брати участь – це не моя дитина, не мої проблеми і я не бажаю їх на себе звалювати. Краще проведу свій час з подругами в фітнес-клубі краще або пройдусь по магазинах – це моє особиста справа і мій вибір.
Руйнувати сім’ю дуже не хочеться, тому що в іншому у нас все добре і мій чоловік – чудова людина. Як мені себе вести? На сьогоднішній день я озвучила свою чітку позицію, що займатися дитиною не буду ні в якому разі.
А чоловік ходить пригнічений, сумно зітхає цілими днями і ростить в собі почуття провини (ну і в мені заодно). Розумом він зі мною згоден, але ось цей його мовчазний тиск мене страшенно дратує. Відчуваю, що тримаюся з останніх сил.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…