Я думав, що ніколи не одружусь. Бувають же ж одинаки по життю. І я себе до них причисляв. Та от час минав, я закінчив університет, багато працював.
Коли отримав хорошу посаду і гідну оплату праці, познайомився з дівчиною. Одразу ж відчув рідну душу. Хоча вона, мабуть, сумнівалась.
Довго Ілона мене ігнорувала. Навіть не хотіла чути спочатку. А потім якось лід розтанув. Почали спілкуватись, зустрічатись, гуляти. Я і в кіно її водив, і в ресторани, і закордон пізніше возив, бо вона ще ніде не була.
За рік я познайомив її зі своїми батьками. Вони з іншого міста, живуть далеко, але приїхали відвідати мене, що трапляється рідко. От якраз так співпало, що Ілона підійшла.
Так і познайомились. Тато мій таке не любить обговорювати, тому його думки знати не можу, а мамі дівчина сподобалась. Навіть дуже.Я цьому звісно втішився.
Щоправда, час минав, а я й досі батьків Ілони не знаю. Минув ще рік. Я освідчився. І вона погодилась. Почали до весілля готуватись. От я й побачив врешті свою тещу.
Чоловіка, як виявилось, вона втратила кілька років тому. Жінка була досить гарно одягнена, доглянута. Аж після весілля я зрозумів який у неї кепський і скупий характер.
Наче класичний сценарій якогось фільму. Та нічого. Ілоні запропонував жити в орендованій квартирі одразу ж. Проте, це не допомогло позбутись пані Вітални.
Вона почала щодня приходити. Найрідше через день. Перевіряла наш побут і тому подібне. А дружина не те, що заперечувала, навіть ключі їй дала.
Минув час. Дружина народила мені сина. І я думав, що це знак нашого дорослішання для тещі. А от і ні. Все ще більше ускладнилось. Грошей на квартиру мало, а тут досить тісно. І ще й пані Віталіна в нас.
А іноді Ілона покличе допомогти, то мама її і заночувати може на дивані в кухні. Ще й Ілона почала постійно мене винуватити.Стосунки у нас жахливо погіршились.
Я не розуміла що за причина? Здавалось би, навпаки все повинно бути краще.Це пані Віталіна намовляла Ілону постійно. Що я винуватець всіх земних бід і нещасть. Я мирився ще два роки.
Гадав, може жінка тверезо погляне на ситуацію. Я забезпечував достатньо і її, і дитину. Квартиру, комунальні, одяг, їжа, і навіть трішки заощаджень. Це все мої гроші.
Але я ще й виявився недолугим, скупим, лінивим і таке інше. Що ж…Зараз ми вже другий місяць живемо окремо. Ілона з’їхала до мами з дитиною. А я не маю за що вибачатись.
