Ніколи не думала, що зіткнуся з такою ситуацією, принаймні, так скоро.
Ми одружилися в 2011 році. Я вже була вагітною, але це було не просто випадковість.
Я відразу попередила чоловіка, що другий раз заміж не піду, поки у нас не вийде дитина (в першому шлюбі за 7 років нічого не вийшло). Спокійно жили, купили квартиру, народився син. Пару раз ловила чоловіка на дзвінках дівчинам “за гроші”, але більше він приводу не давав – завжди ночами, вечорами вдома, всі гроші в будинок, добрий і ласкавий.
У 2013 році я захотіла повернутися на роботу – нудно мені вдома стало. Але при маленькій зарплаті і дорозі через все місто, вирішила, що поки вік дозволяє, треба народжувати другого.
Навесні цього року завагітніла.
А з літа чоловіка ніби підмінили. Ні, він був все таким же, але якимось більш відстороненим. Менше став дзвонити мені днем, навіть якщо привід був, більше про щось думав.
Я вирішила за ним простежити. Майже відразу я з’ясувала, що в обідню перерву він спить зі своєю колегою.
Була довга важка розмова, в якій я намагалася не істерити надміру.
Чоловік сказав, що все з нею в минулому, близькі стосунки вони припинили, але дружити і працювати разом вони будуть як і раніше. Стверджував, що це було тільки “ліжко”.
Я, згнітивши серце, повірила. Сьогодні він з нею знову спав. Емоцій у мене вже ніяких. Просто не знаю, що робити. Мені через тиждень народжувати, плюс наш перший син 3-х років. Це зараз така морока буде з розлученням, з розміном квартири, з переїздами. Хоча чоловік проти розлучення, та й я не горю бажанням рубати з плеча. Куди я з немовлям?
На душі порожнеча. Може, я просто боюся щось змінювати у своєму житті? Або варто почати ставитися до нього тільки як до грошового мішка, засобу забезпечити дітей? Забути про кохання, романтику, зосередитися на материнстві?
Знаю, що не я перша і не я остання опинилася в такій ситуації, але виговоритися дуже хотілося.
- Забереш Вовку, коли путівку мені сплатиш! У цеху гули печі. Пахло ваніллю та гарячим…
Весілля вийшло скромним - гостей тридцять, не більше. Кафе на околиці міста, білі скатертини, осінні…
Аня була приголомшена. Те, що вона випадково почула сьогодні, приїхавши без попередження до свекрухи, було…
Марії нашої не стало ще навесні. Пішла вона тихенько, на самому початку березня, коли на…
Молодий чоловік вів автомобіль, не розбираючи дороги. Їхав, як то кажуть, у нікуди. Єдиним бажанням…
– Яке щастя! Останній платіж за іпотекою та й за машину вже розрахувалися! Ми впоралися!…