– Я вже давно у вас, як служниця! Піти – це найкращий варіант! – Розгублено сказала дочка і вийшла з квартири

Ніна у сім’ї була старшою. Мати завжди була нею незадоволена. Так пам’ятала Ніна. Може, колись мама і добре до неї ставилася, тільки вона цього не знала. Не знала, не пам’ятала, не відчувала…

Коли Ніні виповнилося п’ять років, народилася її сестра, через рік з’явився брат. В перший клас її проводжала бабуся, бо мама не встигала. Забирала теж бабуся, – у неї будинок поруч зі школою.

Додому Ніна йшла вже сама, – треба бути самостійною. Вона й була самостійною, уроки робила сама, бо мамі ніколи. Вчителі не дуже були стурбовані успішністю учнів, у них були свої вигідні улюбленці – діти потрібних людей.

Ніна вчилася, як могла, але двієчницею не була. Перші літні канікули після першого класу.

– Ти вже велика, допомагатимеш.

В магазин Ніна ходити не любила. Довгий список, важкі пакети.

– Де ти ходиш? Микита вже у візку, йди з ним гуляти. І уважно на вулиці. Далеко не відходь, щоб я бачила. Тобі ще підлогу мити. А потім із Танею сидіти.

Мити підлогу, прибирати зі столу, потім готувати. Усе це допомога сім’ї, матері. І не лише у канікули. Знань вистачило лише на училище, бо зайвих грошей у сім’ї не було.

– Це нехай інші платно навчаються. Немає сенсу викидати гроші п’ять років. Не змогла нормально вчитися у школі, жодні гроші не допоможуть.

– Швидше працювати почнеш і гроші приносити в родину. Можеш і зараз підробляти. Підлогу можна мити, прибиральниці завжди потрібні. Ми тебе годувати повинні не до пенсії. Доросла, а сидиш на шиї!

Ніна навчалася та працювала. Гроші віддавала матері. У старих кросівках було холодно, підошву майже щодня приклеювала то в одному місці, то в іншому.

Надворі весна, сльота. Останні місяці навчання в училищі. Зарплату платили вчасно, й Ніна вирішила купити взуття. Вперше сама, за свої гроші, які заробила. Вона вже придивилася кросівки, недорогі. Потрібно ще в сім’ю гроші віддати.

Скандал був страшний. Ніні здавалося, що крики матері чує увесь під’їзд.

– Як ти могла витратити гроші? Я б сама тобі купила! Зараз треба Тетяні та Микиті взуття, у них ноги ростуть. Ти б могла ще раз підклеїти.

– Але ж я їх заробила сама. – намагалася виправдовуватися Ніна.

– Мені краще знати! Ти винна сім’ї! Поки тут живеш – усі гроші в сім’ю! Сама себе утримувати не можеш, ось і думай.

‐ Ти мене виганяєш? Але ж я нічого такого не зробила.

– Ти нічого не зробила! Підлогу мий! Уроки перевір у дітей, допоможи їм. Скоро батько прийде з роботи, а вечеря ще не готова!

– У мене ніхто уроки не перевіряв, не допомагав! – Навіщось сказала Ніна. Якось саме вилетіло. Вона сама собі здивувалася й продовжила. – Я в їхньому віці вже мила посуд та підлогу. Нехай теж звикають та працюють на сім’ю.

– Що? Як ти смієш? Ти думай спочатку, а потім кажи!

– Підлогу мити сьогодні не буду, а картоплю нехай Таня чистить. Настав час вчитися!

– Не вказуй мені! Не хочеш і не треба. Можеш йти у нових кросівках, більше тут нічого твого немає.

– Чудово. Я вже давно у вас, як служниця. Піти – це найкращий варіант. Краще на вокзалі!

– Не смій! Бракувало ще вокзалу. Там лише сумнівні особистості із найдавнішою професією.

– Ти вже визначся, мамо, піти мені чи ні.

– Ні! Мий підлогу, готуй вечерю! Свої кросівки треба відпрацьовувати.

– Я все зрозуміла, мамо, –  і Ніна пішла.

***

– Бабуся, можна до тебе?

– Посварилася зі своєю матір’ю? Нарешті! Дивуюсь, як мій син її терпить. Чим вона його тримає? Криками, виною, боргом? Їй усі винні, усі винні. У неї й мати була така, ти її вже не застала. Вона рано пішла із життя.

– Кричала на чоловіка і впала без ознаків життя. Він думав про звичайні її маніпуляції і пішов. А вона не встала.

– Ти проходь, не стій на порозі. В мене пенсія невелика, але проживемо. Я звикла. Мати твоя й гривні не дозволяє батькові витрачати на мене. Рахую щомісяця, але живу. Проживемо.

– Я працюю.

– Ну тоді не проживемо, а заживемо. Шикуватимемо! – Спробувала пожартувати бабуся. – Твій батько раніше був веселий, а зараз весь гумор розгубив.

– Бабуся, у мене навіть білизни немає. Мама веліла лише в нових кросівках забиратися з дому.

– Нічого, наживеш. Завтра купимо.

***

Мати знайшла Ніну, змушувала повернутися, але дочка просто не відповідала їй і від розмов уникала. З бабусею було жити спокійно. Звичні домашні справи були на Ніні, вона звикла мити, прибирати, готувати.

Все було гаразд, бабуся й сама готувала, пироги пекла. Тихо, затишно. Не треба було готувати вечерю на п’ятьох, мити за всіма посуд, допомагати з уроками сестрі та братові.

Не треба було віддавати гроші матері. З бабусею можна було поговорити вечорами, чи просто помовчати за серіалом.

Ніна вже працювала, училище позаду. Її цінували, – старанна, тямуща. Вона вирішила вступити в інститут, заочно, бо роботу кидати не можна. Бабуся підтримала.

Мати знову з’явилася. Їм були потрібні гроші. Микита вилетів з інституту, на який вона взяла кредит, – не вчився, не працював.

Таня ж в інституті зустріла своє кохання і любов дала плоди. Кохання минуло, а плід залишився. Це ж витрати, Таня народ ила, візка немає, немає нічого. Грошей немає, немає здобувача у сім’ї. Втік!

Не витримав! Про те, що батько пішов із родини, Ніна знала. Він останнім часом часто заходив до матері. Вони пили чай та розмовляли. А потім він поїхав у село з жінкою. Ніна її знала й зрозуміла батька.

Мати прийшла з проханням повернутись. Сім’ї треба допомагати.

– Ні! З мене вистачить! Таня та Микита твої діти, твій онук, син Тані. Там нема моїх дітей.

– Я мати, ти винна мені!

– Не винна! А тим більше не винна Тані та Микиті.

– Ти не допоможеш? Переїзди назад, невже тобі приємно жити зі старою. У тебе кімната буде окрема.

– У мене окрема кімната в бабусиній квартирі. Мені цього достатньо.

Мати пішла. Ймовірно, як не стане бабусі, вона з’явиться знову, адже квартира належатиме Ніні. Бабуся давно так вирішила.

Тільки бабуся ще жива. Вона збирається ще правнуків дочекатися, дітей Ніни. З онуками вона не няньчилась, невістка не дозволяла. У тієї принцип був – усе за гроші. А грошей було небагато.

Ніна так і живе поки що у бабусі, вони разом їздять у село до батька Ніни. Там їх приймають добре. Друга дружина батька зовсім не схожа на матір Ніни, – добра та весела.

А мати…, а що мати? За що боролася, на те й напоролася…

Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу, підтримайте автора вподобайками!