Я з 16 років мріяв знайти свою другу половинку, і як би я не старався і не мучився зустріти єдину, у мене нічого не виходило.
Мудреці кажуть, не поспішай, твоє щастя до тебе обов’язково саме прийде. Я чекав до 27 років, можете собі уявити, як це довго! І ось, любов увійшла в моє життя не з мого міста, а прилетіла з іншої частини земної кулі.
Я жив на Далекому Сході, і до мене в гості прилетіла знайома родичка зі своєю онукою. Спочатку, внучка не справила на мене враження, але через два дні, коли ми гуляли містом і невимушено спілкувалися на якісь абстрактні теми, я зрозумів, що ні з ким у своєму житті так добре не базікав.
І ці два тижні, що вони пробули в нашому місті, для мене пролетіли як мить. А коли дівчина летіла, я сидів в аеропорту, і не зміг на неї очей підняти, так мені було боляче і важко на серці.
Я не хотів її відпускати. Коли літак піднявся в небо, я заплакав, і сам вирішив для себе, що полечу до неї.
Пройшов рік, і весь цей час я розмірковував, а чи варто залишати рідне місто і відлітати в незвіданий Київ, а де я жити буду, а де роботу знайду.
Але в підсумку, бажання бути з коханою взяло верх. І тим більше якщо все життя боятися, то так нічого і не доб’єшся. Я прилетів до Києва, було багато труднощів, але всі ці труднощі ми пережили разом.
Тепер я одружений і у мене прекрасний хлопчик підростає. А що було б, якби залишився я вдома? Я думаю, друзі, нічого хорошого. Господь Бог дає нам напрямок, і від нас залежить та дорога, яку ми вибираємо.
Якщо підсумовувати цю історію. Не бійтеся ризикувати навіть коли ваш вибір здасться навколишнім – божевіллям. Іноді нам доводиться йти на сміливі кроки в житті, щоб домогтися результатів і здійснити свої мрії.
