Я зараз роздумую, чи варто подати на розлучення, чи дати чоловікові ще один шанс. Він каже, що все усвідомив, зрозумів, провів роботу над помилками та наше життя тепер стане іншим, але я не знаю, чи можна в це вірити.
Проблема в нас у тому, що чоловік підвладний чужій думці. Точніше, підвладний від однієї тільки людини – його мами. Ось хто майстер ігор та інтриг.
Два роки я з цим боролася, а потім втомилася і поїхала до батьків. Набридло постійно вислуховувати закиди чоловіка, які йому у вуха нашіптувала його мама.
Після весілля свекруха намагалася й мене прибрати до рук, але я чемно вивернулася. Маніпулювати собою не дозволю, як і заганяти під віник.
Тоді свекруха почала діяти через чоловіка. Безпосередньо мені жодних претензій, звернення демонстративно ласкаве, а от чоловікові почала постійно нашіптувати на вуха.
Раніше в нього не було претензій ні до порядку в будинку, ні до моїх страв, ні до зовнішнього вигляду. А тут раптом як із цебра полилося.
Готую я неправильно, треба було б менше спецій використовувати. Раніше їв так, що за вуха не відтягнути, а тут раптом стало йому несмачно.
Мені раніше це говорила свекруха, яка взагалі спеції не використовує. Якщо страву посолили, то вже добре. А так у неї завжди все прісне.
Порядок у будинку перестав чоловіка влаштовувати. Ну, що це таке, коли прибираються раз на тиждень! Підлоги треба протирати щодня, ми ж не свині!
Ці слова теж були явно з вуст свекрухи, адже це вона все життя просиділа за спиною чоловіка і не працювала жодного дня. Вона могла собі дозволити підлогу намивати щодня.
А мені після роботи цим займатися не хочеться. Та й не так у нас брудно, щоби щодня мити підлогу. Так, було б непогано, щоб удома завжди був ідеальний порядок, але можливості такої немає.
Дійшло діло і до мого зовнішнього вигляду. Раніше чоловіка все влаштовувало, а тепер раптом “чого ти фарбуєшся, як жінка легкої поведінки”.
І знову з цієї розмови стирчали вуха його матусі. Вона мені не раз натякала, що заміжній жінці фарбуватися вже не треба, чоловік її й такою любить, а макіяж лише чужих мужиків приваблює.
Я не раз і не два пояснювала чоловікові, що його претензії смішні як мінімум через те, що сам він би їх не придумав. І я знаю, хто на нього тисне. Чоловік доводив, що це не так, але після таких розмов на якийсь час припиняв видавати фрази свекрухи за свої.
Щоправда, потім усе починалось із новою силою. Нещодавно у нас розпочалися розмови про дітей. І знову я чула слова не свого коханого чоловіка, а його мами. З чоловіком ми питання дітей обговорили й дійшли єдиної думки ще до весілля, а тепер він змінив позицію.
Звісно, не без допомоги своєї мами. Я втомилася постійно боротися із впливом свекрухи. У мене було таке відчуття, що ми жили втрьох і чоловік майже не мав у цьому тріо права голосу.
Я ще раз із чоловіком серйозно поговорила, не домоглася нічого зрозумілого, тільки звичні фрази “відчепись від мами, це моя думка, що ти мені постійно маму пригадуєш”.
Зрозуміла, що це безглузда боротьба, а шлюб приречений, бо чоловік не може протистояти мамі, а я не хочу прогинатись під неї. Зібрала речі, пішла, готувалася подати документи на розлучення.
Мама порадила не поспішати, та я й сама хотіла трохи охолонути, прийти до тями. Все-таки розлучення – це серйозне рішення. Але зваживши всі за і проти дійшла висновку, що сім’ї не вийде. Але за день до мого походу до РАГСу мені став телефонувати чоловік і просити про зустріч.
На ній він просив у мене вибачення, розповідав, що подумав над моїми словами, проаналізував і зрозумів, що я мала рацію, це мама його накручувала, а він цього не помічав. Але тепер він усе зрозумів, готовий виправитись і обіцяє, що тепер усе буде інакше.
Просить почати все спочатку, а я не знаю, як вчинити. І вірити хочеться, і немає впевненості, що це не порожні слова. Не хочу ще раз розчаровуватися в людині та марнувати час. Що робити?
