Я завжди вважала, що зі свекрухою мені пощастило. Марина Миколаївна була доброю, чуйною та приємною у спілкуванні жінкою.
Коли Ігор уперше нас познайомив, я страшенно нервувала і боялася: а що як я не сподобаюся матері свого хлопця? Але побачивши її радісні очі та посмішку, зрозуміла, що мої побоювання були марними.
Я швидко порозумілася з Мариною Миколаївною, ми могли довго за чашкою чаю говорити про життя. Вона ділилася зі мною цікавими історіями, розповідала про свої стосунки та смішила мене кумедними випадками з дитинства Ігоря.
Свекруха дбала про мене якщо я занедужувала, привозила домашню їжу та ліки. Часто балувала нас з Ігорем свіжим м’ясом чи рибою, фруктами та солодощами.
Колишній чоловік свекрухи та батько Ігоря давно живе в іншій країні, і Марина Миколаївна не підтримує з ним стосунки. Кілька разів я була свідком телефонної розмови Ігоря з батьком, але в цілому спілкувалися вони всього кілька разів на місяць.
Свекор пішов від них, коли Ігореві тільки-но виповнилося п’ять років, раз чи два на рік він ненадовго приїжджав і проводив з ним час.
Коли Ігор був ще підлітком, Марина Миколаївна мала роман із чоловіком, але вона побоялася того, що Ігор не прийме того чоловіка і розірвала стосунки.
Свекруха крутилася як могла: працювала на двох роботах, щоб забезпечити їхню маленьку сім’ю з двох людей. Колишній чоловік практично не допомагав, тож Марині Миколаївні доводилося розраховувати лише на себе.
Весь свій вільний час вона присвячувала синові – балувала його іграшками, одягом, возила на відпочинок та водила до театрів, кіно та концертів.
Коли вона мені про це розповідала, я спіймала себе на думці, що, можливо, вона ревнуватиме мене до сина, адже весь цей час їй не доводилося ні з ким його ділити.
Але надалі я не знайшла підтвердження своєї думки – вона ставилася до мене прихильно, поводилася ненав’язливо і не особливо втручалася в наші стосунки.
Вони з Ігорем часто і довго розмовляли телефоном, але я не бачила в цьому нічого поганого, у мене теж тісний зв’язок з мамою і я також можу годинами з нею розмовляти про все на світі.
Звичайно, на відміну від свекрухи, моя мама живе далеко від мене, і наживо ми бачимося тільки під час відпустки, але так чи інакше я не перешкоджала спілкуванню Ігоря з його матір’ю.
Нерідко при виникненні побутових питань Ігор дзвонив матері та питав її поради. Я розуміла, що чоловікові не вистачало чоловічого виховання в дитинстві, і для нього Марина Миколаївна стала і матір’ю і батьком в одній особі.
Коли мої батьки приїжджали до нас, Ігор тягнувся до мого батька – йому було цікаво проводити час у його компанії. Вони разом їздили на ринок, ходили до кафе, ремонтували кухонні шафи та просто говорили про все. Дивлячись на це, мені було навіть трохи шкода Ігоря, але я не видавала, бо боялася його засмутити.
Марина Миколаївна виявляла сильну зацікавленість у майбутніх онуках. Я була не проти, але Ігор не хотів поспішати. Коли ми зі свекрухою обговорювали це питання, вона заспокоювала мене тим, що Ігор швидко здасться під нашим натиском.
Так і сталося, Ігор здався, і незабаром я буда в положенні. На подвір’ї стояло спекотно, і ми вирішили всією сім’єю, у тому числі зі свекрухою та моїми батьками, поїхати на відпочинок на озера.
Ігор відмовився через зайнятість по роботі, я засмутилася, але не стала наполягати, адже я вже збиралася в декретну відпустку і кожна копійка була нам дуже потрібна. Ми чудово відпочили, купалися і засмагали під променями сонця, гуляли гарними місцями та вечорами зігрівалися біля каміна.
За час нашого від’їзду я сильно скучила за Ігорем і була неймовірна рада опинитися вдома в його обіймах. На жаль, його зайнятість не зменшилася, він став пізно приходити додому, втомлений і знесилений. Я почала його підбадьорувати, готувала його улюблені страви, наповнювала гарячу ванну до його приходу та робила масаж.
Якось я вирішила допомогти йому і навести лад у його кабінеті (він його облаштував на балконі нашої квартири), де припадала пилом гора склянок і всюди були розкидані папери. Там я випадково натрапила на блокнот із записами, на вигляд це було схоже на особистий щоденник.
Зрозуміло, що він не був призначений для чужих очей, але я не могла встояти перед спокусою дізнатися про думки Ігоря. Один з останніх записів збив мене з пантелику:
“Говорив сьогодні з мамою про те, щоб завести коханку. Вона каже, що не треба так чинити, але я так не думаю. Коли я сказав, що вже завів, вона мені порадила ретельно приховувати це і не викликати підозри у дружини”.
Сльози щосили заливали моє обличчя, а руки тремтіли… Немов бажаючи зробити собі ще болючіше, я продовжувала читати.
“Дружина з ріднею їдуть на озера, це гарна нагода спокійно провести час із Діаною. Звичайно вдома робити це не безпечно – не дай Боже дружина волосся знайде або ще щось. Випросив у мами ключі від її квартири, довелося заприсягтися, що це востаннє, ха-ха!”.
У той момент мене більше з колії вибило навіть не те, що чоловік зраджував мені, а зрада свекрухи! Я ставилася до неї як до матері, повністю довіряла! Мені хотілося почути від неї правду, і я зателефонувала їй.
Коли я випалила, що все знаю, і розповіла про записи у блокноті, вона почала запевняти мене, що це нормально – усі чоловіки зраджують. Що і її чоловік зраджував їй, і що мені не треба лаятись і розлучатися з чоловіком, адже виховувати дитину поодинці це дуже складно, вона це знає на своєму досвіді.
Крім того, Марина Миколаївна просила нічого не говорити моїй матері, що не варто виносити сміття з хати та варто заспокоїтися та змиритися, оскільки Діана це просто тимчасове захоплення Ігоря, а дружина та дитина – це назавжди.
Нерозумно було з мого боку розраховувати на підтримку з боку Марини Миколаївни, для якої на чолі всього завжди стоїть її син. Я подзвонила єдиній людині, для якої була така важлива – мамі.
Мама після моєї розповіді відразу відрізала “Виганяй його з квартири та забудь про нього та його матір”.
Вони з батьком одразу приїхали до мене, допомогли зібрати речі Ігоря та виставити його за двері. Батько сказав, щоб Ігор за кілометр обходив наш будинок, інакше він за себе не відповідає. Ігор втік.
А я за допомогою батьків змогла виносити та народити здорового малюка. Марина Миколаївна ще намагалася налагодити зі мною спілкування: писала що Ігор схаменувся (хоча я дуже в цьому сумніваюся), просила дозволити спілкуватися з онуком і всіляко тиснула на жалість. Але я вже не можу вірити їй, як і раніше, та й не хочеться знову почуватися дурепою.
