Я завжди виглядав старше свого віку. Уже в 20 років мені можна було дати на 20-25 років більше, якось вирішив познайомитися з дічиною років 30, так вона мене дідом обізвала

Дідусю, йди звідси, з ровесницями загравай.

Я завжди виглядав старше свого віку. Уже в 20 років у мене були серйозні проблеми із зовнішністю. Ні, я не страшний. Начебто нормально виглядаю, але тільки старше за свої роки. Набагато.

У мене дуже сильно виступають вилиці, на лобі є зморшки. У підлітковому віці почалися якісь проблеми з обміном речовин і я нещадно став сивіти.

Волосся стали не зовсім білі, а попелястого відтінку з пучками сивого волосся. Якщо не вдивлятися, то зачіска немов у старого.

Це була вступна частина. Тепер історії.

Мені 22 роки, влаштувався на першу роботу. Під час обідньої перерви пішов в їдальню на першому поверсі. Стою з підносом. Позаду симпатична дівчина. На вигляд їй років 30.

Думаю, пропущу, вона візьме їжі, а потім я підсяду, познайомлюся. Так і зробив. Розплатився. Шукаю її в приміщенні їдальні. Знайшов. Попрямував до неї. Ну, а далі тотальний сором:

– Чи можна пообідати в компанії з прекрасною незнайомкою?

– Дідусю, твої підкати були актуальні в 70-х. Іди звідси, з ровесницями загравай.

Ось тоді я зрозумів, що дійсно виглядаю як стариган.

Підсаджуватися не став. Навіть обідати перехотілося. Залишив піднос на столі і просто пішов. Прикро, коли тридцятирічна тітка називає двадцятирічного хлопця “дідусем”.

Тоді мене вперше в житті застали зненацька.

Потім всі свої підкати став вибудовувати так, щоб більше ніхто не розіграв старечу карту.

Хоча кілька разів було досить прикольно. Потрапив якось до лікарні: операцію зробили. Вийшов прогулятися. Йшов так дивно ніби насправді дідок. Насправді мені просто було боляче ходити.

Дійшов до лавочки, задишка, боляче. Присів. Поруч сіла бабуля років 60-70. І давай підкочувати. А я сиджу і мене на ржач тягне, а сміятися боляче, тому сміюся крізь сльози.

Бабка мені: “Ти чого, старий? Головою рушив ?!”.

Але виглядати старим дуже зручно: на вулиці ніхто не наїжджає, поступаються в транспорті, співробітники поліції завжди звертаються з повагою і тільки на “ви”.

Тільки на особистому фронті проблеми, доводиться користуватися послугами, але це гідно окремої історії і не впевнений, що тут таке взагалі можна публікувати.

You cannot copy content of this page