Ми з Юрком були разом два роки. В останній рік жили цивільним шлюбом, та винаймали однокімнатну квартиру. Юру все влаштовувало, він нічого не хотів міняти у стосунках.
– Так живе зараз багато молодих людей, ти ж знаєш, що шлюб укладається на небесах, і свідоцтво про шлюб жодної ролі у стосунках не грає. Головне – кохання,- стверджував Юрко.
До деякого часу, я погоджувалася з думкою коханого, але таємні думки мої були за заміжжя.
Так і до старості можна дожити, й не приміряти білої весільної сукні, – міркувала я, або померти у незрозумілому статусі співмешканки Юрія. Заміжжя стало єдиним, і головним моїм бажанням. Особливо, після весілля подруги-однокласниці Галі, де я, спритно, спіймала букет нареченої.
Того ж вечора я прямим текстом запитала у Юрка:
– Коханий, ми наступні? Прикмета залізна. Спіймати букет нареченої на весіллі – як упіймати долю за хвіст. Коли поведеш мене до РАГСу? На це запитання я не отримала жодної відповіді.
– І що це значить? Ти проти? Чи я тебе не підходжу як дружина? Спати разом підходжу, а одружуватися ні? Боїшся, щоб не пропасти зі мною. Так?
Юрко, зрозумівши, що його мовчання злить мене, поспішив запобігти небажаній сварці:
– Христино, не гнівайся? Я ж пожартував. Звичайно, одружимося. Давай якось обговоримо цю справу серйозно. Давай не сьогодні. Я люблю тебе, мала!
З дня Галіного заміжжя минуло півтора місяці. За цей час подруга змінилася: стала впевненою, та розважливою. Якось у суботу, вона запросила мене до себе в гості, відправивши молодого чоловіка на рибалку. Я відверто позаздрила однокласниці.
Галина зараз повноцінно господарювала у двокімнатній квартирі свекрухи. Свекруха Галі виявилася жінкою з поняттям. Одруживши сина, вона залишила молодим квартиру, і назавжди переїхала до своїх старих батьків.
– Щаслива ти, Галю. Все у тебе складається. Класно живеш, – пораділа я за подругу.
– Вміти треба жити, – посміхнулася Галя, задоволена похвалою. А як ви поживаєте зі своїм ненаглядним? Розповідай.
– Та все так само. Нема чого розповідати, – сказала я.
– Заміж не пропонує? – поцікавилася Галя.
– Ні. Говорить, якщо любиш, не потрібні ніякі посвідки. Навіть не знаю, що робити.
– А я тебе навчу, – пожвавішала Галина. Просто скажи йому, що в положенні? На сто відсотків спрацює. Вони мужики, поки їх перед фактом не поставиш, не одружуються. Так і обіцятимуть, сніданками годуватимуть.
План подруги мені сподобався, і я знала, що Юрко, дізнавшись про моє цікаве положення, не залишиться байдужим. Він не захоче, щоб його дитина з’явилася поза шлюбом.
– Галь, план хороший, але ж це не так.
– Зате в мене все так, – посміхнулася Галина, – восьмий тиждень пішов. І тест я зберегла. Ось. Покажеш у разі чого. Переконаєш. І я вирішила не відмовлятися від такого подарунка долі.
Розмова відбулася після вечері, коли Юрко потягнувся до мене з поцілунками.
– Обережніше. Тепер треба все робити дуже ніжно.
– Я завжди так роблю, – не зрозумів натяку Юра. – Що трапилося?
– Сталося те, що мало статися, – відповіла я. – Дитина у нас буде.
Юрко різко відсунувся від мене і й запитав:
– Точно? Це не маячня?
– Не маячня, тест на тумбочці, можеш переконатися.
Батьки Юрія прийняли звістку про швидке одруження сина, з великою радістю – нарешті! На радощах, пообіцяли синові взяти на себе матеріальну частину весілля.
Заяву до РАГСу ми подали через три дні після виявлення такого радісного факту. Час йшов безупинно. До реєстрації шлюбу залишалося три тижні. Що робити, я не знала, та дуже переймалася думкою, що після весілля моя брехня розкриється.
І тоді Юрко не вибачить мені нахабної брехні, і зникне з мого життя назавжди. Вночі мені наснилися кошмари, прокинувшись серед ночі, я беззвучно плакала в подушку. Я не знала, як зізнатися коханому про свій необачний вчинок. Залишити все, як є? А якщо правда випливе назовні? Чи ризикнути, й зізнатися в брехні? Як бути, підкажіть!
