Вісім років тому друг Іван похвалився мені своєю коханкою. Я завжди заздрив йому, але ніколи цього не показував. Він мав популярність у дівчат. А що я? З дитинства був «ботаніком» та «заучкою». Ось тому нова красуня, на ім’я Наталя, зводила мене з розуму.
Але щось у ній було особливе. Ця неймовірна грація, та впевненість у собі. Вона була не просто гарна, а божественна! Та ще, на мій подив, виявилася приємною співрозмовницею.
Наступного дня нова знайома сама зателефонувала мені, та запропонувала зустрітися.
Від несподіванки я не знав, що відповісти, й назвав свою адресу. Адже попри мою сором’язливість, із заробітком мені щастило, і квартира у мене була гарна. А, можливо, бухгалтерський облік справді моє покликання. Скільки себе пам’ятаю, завжди добре ладнав із цифрами.
Але, до того ж якось легко запам’ятовував нововведення, які стосувалися роботи. Тому досить швидко знаходив дедалі перспективніші місця. Дуже швидко Наталя стала не лише подружкою друга, а й моєю коханкою. Я боявся її втратити, та вважав за краще просто не розмовляти про це.
Пізніше дізнався, що Іван їй набрид. Тоді й набрався сміливості, та зробив їй пропозицію. Весілля було красивим. І я досі не шкодую, що назвав її своєю дружиною. Але не всі розуміють мене.
Зараз я працюю у великій компанії. Моя безпосередня керівниця – дружина фінансового директора. Якось вона поскаржилася, що у відділ роботи з клієнтами ніяк не можуть підібрати відповідних фахівців. Їм були потрібні активні дівчата, які вміють правильно говорити, й стильно виглядати.
Як тільки про це дізналася дружина, так одразу вмовила мене замовити за неї слівце.
З новою роботою справлялася вона на ура. Навіть сам згаданий директор Володимир Миколайович опинився в курсі її успіхів.
Прийшов познайомитись і дуже хвалив, як мені пізніше «донесла розвідка». Після цього я помітив на дружині нову шубу. Дуже здивувався. Наталка сказала, що їй купили батьки. Коли ж про обновку запитала моя начальниця, дружина відразу заявила, що це мій подарунок, і почала нахвалювати мене, як чоловіка.
Я люблю ці моменти, коли всі навкруги спантеличено замовкають, а Наталя розливається в компліментах мені, на що я лише киваю. Адже цей випадок далеко не єдиний раз, коли в неї з’являлися дорогі обновки. Скажете, що мені варто відверто поговорити з нею на цю тему? А ось і ні!
Річ у тому, що я розумів її натуру, коли познайомився з нею. Я знав, що вона зустрічається зі мною та Ванею паралельно. Але не хотів про це думати. Зараз, коли вона виходить надвір, чоловіки готові зламати шиї, проводжаючи її поглядом. Мені лестить, що вона – моя законна дружина.
Ця королева називає чоловіком мене, а не когось іншого. Єдине, чого я досі не можу зрозуміти – чому це так хвилює людей? Почалися спроби “відкрити мені очі” ще на початку наших зустрічей. Думаю, ви здогадалися, що то був друг Іван.
Після їхнього розриву, він ще багато разів намагався переконати мене, що вона – вітряна та непостійна панночка. Що він хотів почути від мене? Те, що я цього не розумів, знаючи про нас трьох? Чи він сподівався, що я розлучуся з нею лише тому, що вона викреслила Ваню із кола свого спілкування?
Але це не все, що я пам’ятаю. Сестра відверто недолюблює мою обраницю і натякає, що мені варто краще придивитися до її поведінки. Як же це нетактовно з її боку! Чого вона хоче цим досягти? Нашої розлуки? Але, я її брат і їй варто було спочатку зрозуміти, що буде краще мені.
А не судити, спираючись на свої принципи. І якщо я не скаржуся і відверто не страждаю від поведінки дружини, навіщо лізти в наше життя? Краще б у своєму намагалася розібратися.
Останній випадок мене взагалі здивував. Своїми припущеннями почала дошкуляти мені й згадана начальниця. Вона вважає, що у чоловіка роман. І натяками намагається підштовхнути мене до думки, що його коханка – моя дружина.
Після останніх безглуздих спроб мене навчити, ледве стримувався, щоб не засміятися. Якщо вона така ревнива, та впевнена у зраді, чому сама не розбирається зі своїм Володимиром Миколайовичем? Судячи з усього, просто боїться залишитися без справ як у сімейному житті, так і професійній сфері.
А я повинен зобразити з себе Отелло і побігти порозумітися. Деколи хочеться написати велику табличку, що в цьому житті не все так однобоко. Можливо, життя складається так, не тому, що люди чогось не бачать, можливо вони просто спеціально не дивляться на це.
Можливо їх влаштовує саме таке життя? Азарт недомовленості, відчуття гри, розуміння, що твоя людина зводить з розуму ще добру сотню. Чому всі прагнуть зруйнувати це? Натякнути на те, що може поранити? Розповісти те, що може зробити людину нещасною?
Колись прочитав старий анекдот про те, що таке «погана репутація»? Відповідь була простою: «Це коли людина живе не так, як хочуть інші». Здається, це якраз про Наташу. Таке враження, що люди навколо замість того, щоб бути художниками й використовувати різні фарби, просто стають малярами.
І, відповідно, «фарбують» все навколо лише у білий та чорний кольори. Як на мене, це набагато гірше, ніж різнобарвний потік гострих відчуттів та нових емоцій. Можливо ви мене засудите?
Але повірте, краще бути демократичним в стосунках, та коханні, ніж чахнути над кимось видуманими правилами! Головне, щоб партнерів все влаштовувало! Ви зі мною згодні?
