Ця історія сталася у столиці. У чоловіка є дитина, хоча в шлюбі він до мене не був. Панночка на ім’я Інна виховує сина від мого чоловіка.
Спілкування у них дуже натягнуте, тому для ревнощів місця в цій історії немає. Діма любить малого, тож намагаться не лише турбуватися фінансово, а й проводити разом час.
У травні Інна з дитиною переїхали до Києва, бо фронт подалі та й амбіції панянка має. Тепер раз чи два на місяць ми їдемо в Київ. Там чоловік приділяє усю увагу синові, я ж залишаюся наодинці з прекрасним містом.
Так якось вийшло, що ми почали переписуватися з хлопцем, який живе тут не перший рік, хоча ми з ним народилися у сусідніх містах. Є навіть трішки спільних знайомих. Він якось наполіг і навіть зателефонував. Приємний голос, як і зовнішність, якщо чесно.
Сашко дуже інший від Діми. Наші відносини з чоловіком летіли стрімголов, ми так швидко стали подружжям. Мені не вистачило якихось залицянь, приємних моментів.
Але що точно є хоршого в Дімі, так це чоловіче плече. Поруч із ним не можна працювати, він всім забезпечує. А ще ми часто подорожуємо, він показує мені світ.
В один із моїх нічим не зайнятих київських днів Сашко наполіг на зустрічі. Якийсь східний заклад, гостра кухня, розслаблена атмосфера, кальян. Він дивився на мене і казав, що я у сто разів красивіша за фото. Він дивився на мене закохано, тепло.
Я розповіла йому скільки є часу і що поруч є чоловік. Сашко напевне вирішив, що мене щось не влаштовує в шлюбі і я шукаю запасний аеродром. Це ж зовсім не так. Мені кружило голову емоціями, та цінність чоловіка для мене була і залишалася високою.
За декілька зустрічей Сашко став мені цінним. Ми їхали з чоловіком додому, потім знову поверталися у Київ. Саша поводив себе комфортно. Сам мені не писав, але завжди відповідав одразу. Спершу питав, перед тим як подзвонити. Коли щось мені псувало настрій, то одне повідомлення від Сашка змінювало все на краще.
Я побувала у Сашка вдома. Це було легко, органічно. Ми були настільки близькі, що моя поява в його квартирі була ніби закономірністю.
Якось чоловік разом із сином мав полежати у лікарні і не планував ночувати зі мною. Я не роздумуючи поїхала спати у обіймах Сашка, мені було дуже добре. Все було приємним, окрім вранішньої поїздки на таксі і моїх спроб вдавати, що я ночувала у нашому з чоловіком готельному номері.
Різниця між ролями Сашка і Діми ставала мені зрозумілішою. Сашкові подобалося гарно провести час, але він не брав участі у моєму житті. Всі питання закривав чоловік. Особливо мені було цікаво спостерігати, як Сашкові подобалося десь бувати зі мною догланутою і в гарному вбрані. А за все це платив чоловік.
Я навіть іноді замислювалась, якби Сашко був моїм кавалером і я б переїхала до Києва, як би це могло виглядати? Мені було б потрібно знайти хорошу роботу, щоби хоч трішки відповідати йому. За таким, як Сашко, потрібно бігти. Діма ж інший, поруч із ним я росту і почуваюся у спокої.
Якось я мала якісь недомовки з чоловіком, мені здалося, що до цього все і шло. Я написала Сашкові, що треба поговорити. Накинула пальто, пішла в двір. Але він спокійно відповів, що не сам. Це одразу вивело мене із себе.
У нього є дівчина. Вони зустрічаються довгий час. Він не задоволений їхніми стосунками. Іноді вона приїжджає з ночівлею, як сьогодні. Це все те, що вдалося проговорити, нервово написуючи йому повідомлення.
Я повернулася в квартиру, заснула в обіймах коханого чоловіка. Чомусь почувалася обдуреною, була зла на Сашу. А потім вирішила його забути, як непотрібний епізод. Якщо він не готовий поставити мене на перше місце у своєму житті, то і моєї уваги він не вартий.
З часом у нас лишився трішки дружній діалог. Можемо випити каву, якщо він приїжджає в рідні краї. Єдине, що мене на сьогодні хвилює, це аби він ніколи і ніде не проговорився. Я вже боюся того, що наші рідні міста поряд і хтось може спитати, а звідки ми знайомі?
Сподіваюся, що все це залишиться секретом і ніколи не повпливає на наш шлюб, який, після цього епізоду з Сашком, став мені іще більш цінним.
