Я зрозуміла, що бути бізнеследі не так уже і легко, і підходить не всім

Після народження сина ми з чоловіком вирішили, що працювати я не буду, краще більше уваги приділю дитині. Але так вийшло, свекруха сказала, що настав час зануритися і мені в їх сімейний бізнес. Коли вона запропонувала місце начальника відділу, я чинила опір, як могла, бо знала, що це не моє.

Я ніколи не прагнула зробити кар’єру, але чоловік вмовив спробувати. Не змогла відмовитись, щоб не образити ні чоловіка, ні його маму.

Вже через тиждень я зрозуміла, що в кріслі начальника почуваюся незручно, робота мені не цікава, але сказати відкрито не наважилася. Щодня з жахом думала, що завтра доведеться знову туди йти і зрозуміла, що це не моє.

Я за своєю природою не амбітна, не вміла вчасно приймати важливі рішення і це незабаром помітили співробітники і, як мені здавалося, посміювалися за моєю спиною. Тому більшу частину часу я зачинялася в кабінеті, вдаючи, що працюю.

Таке керівництво невдовзі позначилося на результатах, впали продажі, зникла дисципліна, підлеглі не бачили в мені начальника і не сприймали серйозно. Я зрозуміла, що так довго не може продовжуватися і треба про все сказати чоловікові.

Але він і сам помітив, що я постійно без настрою повертаюся додому і запропонував: «Давай поговорю з мамою, щоб дала тобі помічника, я ж бачу, що тобі важко».

Після цієї розмови, буквально наступного ж дня, свекруха надіслала одну зі співробітниць мені допомогти. Поки вона наводила лад у справах, я не знала чим себе зайняти, і в той момент вирішила, що працювати тут не буду, а якщо буде потреба, повернуся на колишнє місце, де працювала до декрету.

Тільки ось чекала ще розмова зі свекрухою, і я боялася, як вона відреагує. На подив вона мене зрозуміла і сказала лише: «Що ж ти одразу не сказала, що не хочеш у нас працювати?»

Ми відразу відмовилися від послуг няні, і я сама почала займатися і дитиною, і домівкою. Чоловік сказав, що йому теж такий варіант більше підходить, коли ввечері його зустрічає затишок у домі і не стомлена дружина. А я зрозуміла, що бути бізнеследі не так уже і легко, і підходить не всім. Добре, що я це вчасно зрозуміла.

Related Post

Пішки з Маріуполя до Запоріжжя з чотирилапим другом на руках: історія незламного Ігоря і ЖужиПішки з Маріуполя до Запоріжжя з чотирилапим другом на руках: історія незламного Ігоря і Жужи

Житель Маріуполя Ігор пройшов дуже не простий шлях, щоб бути у безпеці та не покоритися окупантам. З окупації й смерті він урятував і свою чотирилапу подругу Жужу. Дивовижну історію вірності

Вся проблема в тому, що я дуже люблю свого друга дитинства і ревную його до дівчини, тому що сама хочу бути з нимВся проблема в тому, що я дуже люблю свого друга дитинства і ревную його до дівчини, тому що сама хочу бути з ним

З самого раннього дитинства дружу з хлопчиком, ми сусіди та все дитинство проводили разом. Загалом ми разом вже 17 років, між нами було багато, не раз рятували одне одного, і

Боюся, що сім’я і діти завадять моїй самореалізаціїБоюся, що сім’я і діти завадять моїй самореалізації

Живу з батьками. Ніколи ні з ким не зустрічалася. Відносини в родині натягнуті – мама намагається керувати всім і всіма, татові наплювати. Тепер я боюся виходити заміж, мати дітей. Мені