Мені 37 років, чоловікові 40, синові 10. У шлюбі 13 років. Є квартира, заміський будинок, кожен має свій автомобіль, фінансових проблем немає. У 2021 році через ковід я на першому триместрі втратила дитину. Пів року сказали треба оберігатися. Для нас із чоловіком, звичайно, це був удар. Ми так чекали на цю дитину.
Познайомилися ми з чоловіком на роботі, вийшла заміж, народила, вийшла з декрету на 4 роки та залишила роботу зовсім, бо часто хворів син. Нещодавно мені розповіли мої друзі (колишні колеги), що у мого чоловіка на роботі (з колегою його теж) народилася спільна друга дитина. Я в цей час була зі своїми батьками з сином все літо.
Я, звичайно, підозрювала, що щось не так з ним твориться, але те, що там у нього є друга сім’я… Звичайно, у мене шок, сльози, ненависть, образа. Схудла за 3 тижні на 10 кг, почало випадати волосся.
Почала писати цій жінці, вона читає і не відповідає, потім і зовсім мене заблокувала, закрила сторінку із соцмереж та обмежила осіб, хто їй може писати. Почала допит йому, він все заперечує! Каже, що це брехня та підступи ворогів на роботі.
Старша дівчинка (їй близько 5), копія нашого сина (встигла подивитися їх у соцмережах), молодший хлопчик ще не зрозуміло на кого схожий, тільки народився. Він і вона були в друзях одне в одного, він пояснив це тим, що трохи її знає, адже працюють разом.
Після всіх цих скандалів, вона теж його, як і мене, заблокувала. Він сказав мені, що дзвонив їй, нібито з’ясувати, як такі плітки могли і звідки піти? За його словами, вона відповіла, що ми все вигадали, і щоб він більше не дзвонив і не писав, інакше будуть вже скандали за участю її чоловіка тоді!
Він мені міг наговорити, звичайно, все що завгодно, набрехати, що завгодно. Ми з сином повернулися невдовзі додому, чоловік на нас чекав. Я почала все це знову, всі розмови і порушила знову цю тему. Як житимемо далі? Як я можу йому після цього вірити? Адже він жодного доказу, що це брехня, не надав мені.
Мене просто руйнує це зсередини. Як абстрагуватися? Як йому повірити? Стоїть на колінах і клянеться в любові, каже, що ми єдина у нього сім’я, що він живе заради нас із сином і ніколи в житті не піде на розлучення і не хоче нас втрачати. Але ж я не вірю йому!
А парадокс, що після втрати дитини минуло пів року, і я дуже хочу другу дитину знову. Він апріорі не проти, його питати про це не потрібно, хоче чи ні. От і задумалася, що мені робити, як жити далі, як знову здобути спокій та щастя.
Порадьте, будь ласка, хоч щось, бо життя перетворилося на пекло.