Як 500 гривень перевернули моє життя назавжди

На круглу дату 30 років мені батьки разом з сестрою подарували велику сумму грошей як подарунок, взяли з мене слово, що я обов’язково потрачу їх на себе. В конверті було близько 20000 гривень. Для нашої сім’ї це дійсно дуже багато. Але з урахуванням того, що я живу з свекрухою і чоловіком, і вони всі соки з мене витягли, я таки вирішила витратити гроші на себе і дитину, а ще частину лишити на потім, щоб ніхто не знав.

Я спеціально взяла 3 вихідних. Встала раніше, зібрала малого, привела до ладу і себе, а потім ми мали піти на атракціони, сходити в дитяче кафе. Я так рідко балувала дитину, всі гроші які ми заробляли йшли в ремонт свекрушиного будинку, на оплату комунальних і покупку м’яса, яке терпіти не могла.

Коли ж я дісталася до конверту, то виявила що частини грошей немає. Не багато, всього 500 гривень, але їх не було. Тоді я взяла малого, і пішла з ним гуляти. Гроші забрала всі, на випадок, щоб не застати вже вдома пустий конверт.

По дорозі зателефонувала чоловікові і спитала де гроші, він обізвав мене неуважною дурепою, сказав, що я сама переклала десь. Але всі купюри там були по 1000, як в тому конверті виявилося 500 гривень? Добре хоть так, а не всю 1000 забрали.

Ми пішли з сином на каруселі, поки він гойдався я набрала знайому реелтора і спитала чи зараз немає невеличкої квартирки на оренду. Вона відразу запропонувала хороший варіант, всього за 2500 гривень, власники мають субсидію, поїхали в інше місто, вона мала б доглядати за цією квартирою, але вмовила їх за символічну плату здати квартиру.

Я заплатила відразу за 3 місяці. Ще, я з сином ввечері, поки свекруха з чоловіком вечеряли в формі гри зібрала його речі, потім тихенько зібрала і свої. Часу було небагато. Наступного ранку був вихідний у всіх, і вони мали іти на ринок.

У нас було не більше 3 годин щоб забрати всі речі і з’їхати. Я викликала грузове таксі, пояснила ситуацію водієві, сказала, що доплачу. Водій зрозумівши мою розгубленість носив зі мною мої речі, ми просто скопом скидали їх на задні сидіння.

Я забрала все що належало мені. Від мила до останньої сковорідки. Коли ми сіли і погрузилися в машину, син згадав що забув свою м’які іграшку, але часу було обмаль, тому я вирішила купити йому нову. Нас перебив водій таксі, сказав що можливо ми поїдемо витягнемо речі, а потім в якості підтримки він зможе завести нас до магазину по іграшку. Мені було незручно, але я погодилася.

Таксист Віктор купив для сина величезного ведмедя 2 метра ростом. А мені подарував просте жіноче щастя. З чоловіком з того дня я навіть не говорила, просто подала на розлучення.