– Як це – на вихід? Чому? Я ще не обідав! А часу – вже четверта! – Бурмотів зрадник

– Треба бути терпиміше, Оленко! – пролунав у слухавці вкрадливий голос свекрухи.

– Терпиміші – тільки в будинку терпимості! – відповіла невістка. – А що ж ви не були терпимішими й виперли свекра відразу після зради?

– Терпіли б і далі!

– Це – інше! – Відповіла після невеликого мовчання мама чоловіка. – Мій – старий цап, а у сина це – помилки молодості!

– Ваш син і мій чоловік – теж цап, тільки молодший! Мабуть, приклад із тата бере! – Відповіла Олена і відключилася.

І це ще вона свекруху пошкодувала і не стала вивалювати їй усе. Ця розмова відбулася, коли Лєнка відправила чоловіка, який завинив, жити назад до мами.

А повернення сина було зовсім не передбачено: всі спальні місця в однокімнатній квартирі були зайняті – мама, нарешті, знайшла заміну чоловікові, що зрадив їй кілька років тому …

Ось таке химерне сплетіння доль.

Все сталося банально, – Олена виявилася не там, і не в той час.

…Переговори закінчилися набагато раніше. І це завдяки їй, Олені Володимирівні!

Так, вони уклали вигідний контракт! І бос пообіцяв особисто їй велику премію: тому Олена летіла додому, як на крилах.

Наближалася друга річниця їхнього шлюбу: це буде її подарунком! І вони з Олегом зможуть кудись з’їздити!

Рожеві окуляри розбилися шибками всередину: а це завжди дуже боляче. Тому, що в спальні було два тіла в стилі “ню”: дівчина застала класичний акт.

Вона мовчки стояла, та дивлячись на процес, який розгорнувся у всій красі.

Раніше про подібне вона тільки читала в низькопробних оповіданнях для наївних тіток і думала, що її це точно не торкнеться. А, ні…

Коли все завершилося, вони побачили її…

«Вершницею» виявилася Ангеліна – білявий ангел, та дружина його брата Ігоря. Господи, яка гидота! В яку родину вона потрапила?

Так ось про які ангельські відчуття це стерво завжди натякала!

Ангеліна схопила манатки й «городами» почала пробиратися до виходу.

А чоловік сів у ліжку і спробував виправдатися:

– Це не те, що ти думаєш, люба! І, звичайно, вона прийшла сама!

– Ти ж бачила – я просто лежав, а вона …

Олена мовчки слухала цю нісенітницю: її затишний маленький світ раптом звалився. І що ж тепер? Ні сім’ї, ні чоловіка, ні кохання – одні рожеві уламки.

А він наводив нові докази своєї невинності. І в результаті вийшло, що винною виявилася сама Лєнка: попереджати треба! І, взагалі: нема чого пертися, коли на тебе не чекають!

Ну, що – деяке почуття провини у дружини було викликане, тож можна було рухатися далі – втрачати Лєнку він не хотів.

Чоловік був тим, про кого говорять «брехун, базіка і реготун», що не морочиться на дрібницях.

Ось і зараз він засмутився, але не сильно:

– Подумаєш, диво? Усі мужики зраджують!

І навіть запропонував:

– Ну, хочеш – зрадь мені й ти, – буде нічия!

Дівчина з гидливістю слухала весь цей «потік свідомості»: чоловік не тільки не відчував себе винним і забрудненим у багнюці, але пропонував і їй зробити щось подібне.

От мерзотник! І все це заради чого? Щоб і далі сидіти на її шиї? – В Олени раптово розплющились очі.

А Олег запропонував:

– Оленко, давай поговоримо спокійно!

Лєнка, як була, в пальто, пройшла на кухню, поставила на вогонь чайник – ці дії заспокоювали – і відповіла:

– Поговори – хто тобі заважає!

– Я маю на увазі розмову! Ну, розмова там, обмін думками! – Уточнив підбадьорений Олег, бо дружина зволила відповісти! Може, втрясеться?

– Хочеш обмінятися зі мною своїми відчуттями? – холодно спитала дівчина. – То я вже зрозуміла, що ти – у захваті!

– Тому не турбуй себе, дорогий, можеш одразу вирушати на вихід.

– Як це – на вихід? Чому? Я ще не обідав! А часу – вже четверта!

А на обід сьогодні – смачний холодець та його улюблені ліниві голубці! Знаєте, такі круглі кульки, які тушкують у томатному соусі! А потім густо змащуються сметаною.

Так, дружина, до всіх своїх гідностей, ще й дуже смачно готувала.

Олег спробував тиснути на жалість. Згадував про терпіння, прохання підставити другу щоку і наводив приклади з класики. Намагався уявити все помутнінням свідомості: сьогодні ж – супермісяць!

Але м’яка і добра Лєнка поводилася, як якийсь із Людовіків: панове, дарувати сьогодні я не схильний!

І – не подарувала. У результаті, після прискорених зборів, Олег опинився з речами на шляху до матусі.

І тут дівчина розплакалася. Вона сиділа в пальті на кухні й плакала. Так, сльозами горю не допоможеш, але після ридання їй стало трохи легше, і вона змогла осмислити ситуацію.

Щоб справа пішла швидше, навернула холодцю з голубцями: стрес сприяв звірячому апетиту! Потім запила все чаєм з улюбленою вершковою помадкою та відчула, що тепер стало набагато легше!

І що це вона? Ніхто ж не зіграв в ящик! А тут і свекруха подзвонила – синок дістався матусі: а решту ви знаєте!

Після усвідомлення того, що сталося, настрій був нижчим за плінтус. Настільки, що не хотілося розмовляти.

Тому ділитися своїм горем дівчина ні з ким не стала. А потім їй зателефонувала Ангеліна:

– Сподіваюся на твою порядність!

– Не сподівайся! – обрубала її Олена. – Я ж на твою не сподіваюся!

І відключилася, а потім заблокувала всю цю компанію.

І про що, скажіть, було з ними всіма розмовляти? Суцільна непорядність! Тому тільки розлучення і дівоче прізвище.

Два тижні минули, як у тумані. Хоча рішення про розлучення було вже прийнято, деякі сумніви все ж таки залишалися: може, пробачити?

Якби це було випадковістю – можливо, Олена так і зробила б: випадковий знайомий, випадковий зв’язок. Так, бруд – але можна виправити: випадково забруднився, пробач, дорога!

Але ж це була дружина брата! Тут виключалися всі випадковості: все відбувалося, як то кажуть, за взаємною змовою!

І це вже був зовсім інший бруд. І в нього вступили цілком свідомо, хоч знали можливі наслідки. Але це нікого не зупинило.

А потім дівчині зателефонував Ігор, чоловік брата, і попросив про зустріч. І вона не лише відповіла на дзвінок, а й погодилася: душа хотіла помсти, як пишуть класики.

Вони зустрілися увечері у кафе. І виявилося, що тепер уже Ігор застав Ангеліну з братом: він несподівано повернувся з роботи раніше.

Так, вони не зупинились. І, швидше за все, не думали цього робити!

Брат чоловіка перебував у стані гніву та рішучості: треба їм помститися! Ти теж постраждала, як я розумію?

– Я згодна! – Кивнула Олена. – Але як?

– Господи – та як в анекдоті: лягти й помститися! А потім сфоткатись і вислати їм.

Це цілком серйозно запропонував Ігор і переможно подивився на невістку: ну, як тобі план? Справді чудовий?

Олена мовчала: нахабний і недолугий Ігор їй не подобався. І ніяке бажання помсти не могло змусити дівчину лягти з ним в постіл.

– А може, ти ляжеш із кимось іншим? – несміливо запропонувала вона.

– Ні, не можна! – глибокодумно промовив дівер. – Ефект буде не той! Тільки з тобою, – інакше їх не «торкне»! А ти чого відмовляєшся?

Ігор був здивований:

– Та будь-яка б рада була моєму запрошенню – тільки свисни! А ця, чогось, вихитується! Думає, умовляти її буду, наївна курка.

– Мені щось розхотілося мститися, – сказала дівчина. – Тож сфоткайся з кимось іншим! І вийшли фото лише своїй, – нехай відчує, кого втратила!

– Тому, помстися тільки своєму білявому ангелу, а я – не злопам’ятна!

– Ну, тоді я сфоткаюся з Нінкою, сусідкою! – серйозно промовив дівер. – Я з нею вже давно кручу! Тільки вона, напевно, не погодиться на спільне фото: вона ж одружена!

– Господи, куди я потрапила! – сумно думала дівчина, дивлячись на гарного Ігоря. І цей виявився блудливим цапом: невже в цій родині немає жодного порядного?

А вголос промовила:

– А хай Нінка відверне личко від об’єктива і закриє особливі прикмети, щоб не впізнали – ну, рубці там та татуювання!

– Ох, і розумна ти дівка, Оленко! – із захопленням промовив дівер. – Я б тобі ніколи не зрадив! А мій братик – опудало! Ну, цмок!

І радісно побіг мститися, а незламна Олена залишилася.

У кафе було затишно: згасав короткий зимовий день, ненав’язливо грала тиха музика. І дівчина, вперше за весь час, відчула себе справді добре та спокійно.

І, можливо, Ангеліні треба було сказати величезне дякую – гранд мерсі в боці, як жартував тато Олени.

За те, що вчасно позбавила дівчину таких стосунків: адже дружина дівера виявилася справді тим самим ангелом-охоронцем. Хіба не так?

– Ти вже там тримайся, Ангеліно! Тобі ж зібралися мстити. І ця помста буде страшна…

Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.